Все наше багатство

…Взимку замітало все наше студмістечко снігом. Морози татуювали вікна гуртожитку. А ці вікна були величезними. У вікна дуло. І в кімнатах з височенними стелями було холодно. Колись тут був монастир…

— Треба себе загартовувати, — сказав одного морозного вечора Саша Пономаренко. — Силу волі треба виховувати, — додав він, і, роздягнувшись до трусів, ліг спати на стіл біля самого вікна.

Так він провів три ночі. Можливо, це тривало б і довше, та якось уранці Саша помітив, що став покриватися, за його ж висловом, «диким волосом…» Загартування довелося облишити.

Юність вимагала розваг…

Та розваг дещо бракувало. Ходити по кучугурах було особливо нікуди. Хіба що «на телевізор» у «Ленінську кімнату» третього гуртожитку, забиту народом до задухи, або ж у кіно.

Кіно тоді виховувало почуття патріотизму, героїзму та моральності. По білосніжному полотну екрана скакали «Невловні месники», рубав дрова «Комуніст», боролися за своє щастя «Зіта і Гіта», і все ще піднімали цілину Макар Нагульнов та Семен Давидов…

Після сеансів ми, як нас називали «естрадники», піднімали екран. Витягали з комірчини «апаратуру». Довго налаштовувалися і завзято репетирували, часто до другої-третьої години ночі. Готували нову програму. Адже взимку танці дозволялися тільки на Новий рік, у спортзалі.

Та весна прийде — все оживе…

На «День молоді» ми співали з підмостків, збитих біля двох низьких вікон з решітками:

«Мне бы её купить букет,

Да, у студента  денег нет.

Заменил я ей букет

На лирический куплет:

А у тебя красивые,

Очи тёмносиние,

Почему же раньше я

Их не замечал…»

У наших ніг лежала вся площа, забита танцюючим народом. Хлопці підпирали стіну свого гуртожитку, вдаючи, що їм ніяково танцювати при світлі дня… Та як розвівалися барвисті спідниці дівчат... І завжди — прямо навпроти нас — танцювали мої однокурсниці. Катя Голда — наш комсорг, закинувши назад голову з довжелезним темним волоссям, сміялася. Сміялися і староста нашої групи Алла Пасічник та Аня Мотильова…

Веселощі — становили тоді все наше багатство…

Тепер Алли вже немає серед живих… У моєму випускному альбомі, де всі дівчата писали побажання, є і її щирий запис: «Дорогий Сашенько! Я хочу побажати тобі всього найкращого в твоєму подальшому житті, щоб ти був щасливим. Бажаю тобі зустріти хорошу дівчину, успішно одружитися та виховати багато дітей…» Алла померла при третіх пологах. І немає її більше серед нас. Як немає більше і Наташі Завгородньої, і немає мого друга Андрійка Сорвачова…