Глава 14

Я зумів зіпсувати стосунки і не зумів нічого взнати. Кляте ГДР!

–  І чому ж воно кляте?

Я був у роздумах, тож не помітив , як Світлана зайшла.

– Ти що - думки читаєш?

–  Та ні. Ти ж вслух сказав.

Буває у мене таке. Коли думаю про щось, то ненароком кажу свої думки вголос.

– Та так. Буває. А чого ти сюди прийшла?

–  Та знаєш. Все йде не в кращу сторону. Крім твого ГДР, звісно ж. - Вона розсміялась.

Та подивившись на моє сумне обличчя пестала.

–  То я жартую. Захар, а ти й справді не знаєш як твоє ГДР збільшилось?

–  Да я навіть не знаю, що таке це ваше бісове ГДР!!! Звідкіля я можу щось знати!?

–  Ну хоч ти не гарячкуй. Данило ще й на мене накричав. З ним інколи таке буває. Аж сам не свій він.

–  А по-моєму, то як раз його справжня сутність. безжальний, неадекватний, холоднокровний.

– Ти так думаєш, бо мало його знаєш. Лиш пару тижні…

– Та не важливо скільки я його знаю! Мені все одно який він! Чхати я хотів на нього! На вас усіх!

–  Захаре, тут немає камер і мікрофонів. І можемо говорити, що захочемо, але будь ласка, не гарячкуй! Ти думаєш, що я добровільно працюю? Думаєш, що я хочу тут працювати? От так от жити? Думаєш мені подобається дивитися на людей, дітей, що приречені на смерть?

– Приречені? Дітей? Тебе тут утримують?

–  У тебе надзвичайно високе ГДР. А у інших… Ти унікальний. І сюди прийдуть конкуренти. Компанії “Veneus”, “Global til”, “Audjus”, “Hopse”, ще й “OLDASTRIS” нещодавно приєдналися. Ти надзвичайно цінний для них. Ну і для нашої - Golden Jack

(Примітка автора - назви компаній вигадані. Будь яке співпадіння з реальними компаніями або фірмами - випадковість)

– Так багато компаній. А як же ті у кого цей показник низький.

– ТИ про ГДР. Ті у кого він низький… Вони... - Вона зробила паузу й покачала головою

– Помирають? - Висунув припущення я.

– Так. - Тихо промовила вона.

– Були й діти?

– Були, були… – мало не плачучи промовила вона.

– А як вони тебе тримають? Чому ти не можеш піти?

– Вони убивають усіх колишніх співробітників. Раніше усі піддослідні помирали самі. Або ж, як вони називають “симлюди”. А ти ні. Невідомо, що з тобою буде. Може навіть продадуть комусь. Або будуть використовувати. Але вони не відпустять тебе. Ти як в пастці. Але ти хочеш втекти?

– А у тебе є план?

– Поки що ні. Точніше конкретного плану немає, а приблизний є.

– Мене це, поки що не цікавить. Мені й так добре.

– Ну як знаєш.

Це частково правда - зараз мене й справді не цікавить побіг. Світ сімс цікавий. Мені подобається. Да й плану й можливості втечі у мене немає. Звісно, що все життя я тут провести не хочу. І в майбутньому мені може знадобитися втеча. Але відмовив я їй по ще одній причині - вона може бути кротом. Спеціально подослали вони мені її. Можливо. Не хочу, щоб мою охорону і нагляд за мною посилили.