глава 11 (переписана)

Не встиг я сповна надивитися на те що побачив, як мене "викинуло" у реальне життя.

– Вставай.

– Куди? У мене ж там Братство, квест!

– Быстро! Конкуренти нас нашли!

– І що?

– “І що?”!? Убьют они тебя вот “що”!

Я звісно не вірив його словам. у мене високий ГДР. ТИм паче я знаю сімс. Не логічно мене вбивати. Якщо мене захоплять конкуренти, то точно не вб’ють, а використають. Але ці так звані “конкуренти” можуть поводитися зі мною гірше ніж оці… Або краще…

Краще не ризикувати і всеж бути за цих от. Бо невідомо що у тих “конкурентів” на умі. Хоча невідомо, що у “цих” на умі. Може в них у планах позбутися мене вже завтра. Хоча…

– Да что ты стоишь как вкопанный! быстрее!

Він узяв мене за руку і побіг. Далі знов “туман”. я погано пам’ятаю , що було далі.  якщо бути точним , то я узагалі пам’ятаю усе якимись обривками.

Я біг за Данилом , як раптом він зупинив мене

– Они уже тут. Назад! Скорее! - шопотом сказав він.

Я розвернувся і почав іти назад. Тепер Данил йшов за мною. Далі знов провал в пам’яті, наступний мій спогад це стрілянина. Я сидів за якимось ящиком з пістолетом. Я чув постріли. Я почув крик. Кричала жінка, мені стало не по собі.

Далі знов провал в пам’яті. Я біг по напівтемному коридору. Несподівано я побачив перед собою чоловіка зі зброєю. Чорні берці, Чорний верх і низ, чорна каска, окуляри, балаклава. Він був одягнений в усе чорне. навіть зброя чорна.

– Хочешь жить - идёшь за мной

– Добре, добре. Куди йти?

– У тебя оружие есть?

– Ні немає. - збрехав я

– Отлично. За мной!

Був цей хлопець(або чоловік) не дуже розумним. Або просто не професіоналом. Він розвернувся до мене спиною. У мене звісно був пістолет. Я вийняв його і стрельнув йому у шию. Він впав. Навіть не знаю навіщо я це зробив. Тепер я убивця. Він ж навіть не нападав на мене. Може він не обшукав мне на налічіє зброї і розвернувся до мене спиною бо довіряв мені? Може він просто довіяв мене.Може це був свій!!! О Боже! Головне зараз - заспокоїтися.Ну і  забрати в нього те, що йому більше не знадобиться. Мою теорію про те, що він був свій підтвердило й те, що у нього був такий же пістолет, як і в мене. От і чудово! патрони підійдуть. я забрав у нього патрони і ніж. Може ще й автомат узяти? Краще не треба, бо його видно. Про всяк випадок я забрав у нього пістолет. Перед цим я зарядив його. Дістати заряджений пістолет швидше, ніж зарядити розряджений. Обшукуючи його я знайшов ще один пістолет, маленький електрошокер, перцевий балончик, ще якийсь балончик, ніж для відкриття консервів,маленький гаманець з картками та візитками, блокнот з ручкою, 10 доларів та 500 гривень. Усе це я забрав собі. У такій ситуації знадобитися може будь що. я вирішив про всяк випадок надягти на себе бронежилет. Я був у футбольці і шкіряній куртці. Тож я вирішив надягти бронежилет на голе тіло, а зверху надягти куртку, для того аби бронежилет був непомітний. Бо якщо бронежилет буде видно, то стіляти будуть у голову або ноги. Після того, як я надів бронежилет, я вирішив ще й надягти його штани. там було багато карманів - є куди заховати усе те, що я знайшов. На мені ж все одно були чорні джинси.

Останнє, що я пам’ятаю, це те, як я ховав усе знайдене по карманах.