ГЛАВА 7

ВІКТОР.

Я чесно намагався якось налагодити з нею контакт, спочатку подружитися, але ж вона така вперта, вперлася рогом як бик, і все.  А це її про що скоро все закінчиться, мене навіть образило, хоча, ніхто ж не відміняв зв'язки, номер можу взяти у Макса, а далі діло техніки, головне бажання, і в мене воно є. Я для неї ще дещо приготував, цікаво як вона це сприйме, і яка буде реакція, ну що ж скоро дізнаємося.

           КАТЯ,

Вранці я прокинулася, відпочившою, а ще було приємно, що сьогодні ми їдемо назад до готелю, ще пару днів, буде весілля, і на наступних вихідних  я нарешті їду додому, і про все це забуду як про звичайний сон. З цими думками, я встала, сходила ув анну, потім одяглася, зачіска, макіяж, зібрала всі речі, і пішла до  всіх. Далі сніданок, який пройшов якось напряжно, ирму що Віктор мене свердлов своїм поглядом, напевно чекав, що я скажу про вчора, ну от і підтвердив той факт, що це був він. А я принципо вирішила мовчати і робити вигляд що нічого не було, нехай біситься.  Далі почалися збори, і всі повній тиші рішли до машин, і поїхали до готелю. Що ж тут було добре, якби не той тип, я б залишилася тут довше. 

Після повернення до готелю, все було як у тумані, дні просто летіли з неймовірною швидкістю з цими заходами і подготовкою, але кожного ранку мені була доставка кави і круасанів в ліжко і одна троянда. Хотів напевно мене доконати, але я була незворушна і мовчала далі.  

І ось нарешті п'ятниця день їх весілля, як кажуть фінішна пряма. Вранці був салон краси для дівчат, зачіска, макіяж, сукня і все інше було  раніше заготовлено, тому дивлячись на себе в зеркало я  дивилася  і бачила немов не себе а якусь ляльку барбі, або дівчину після обробки фотошопом.  Ну що ж яка вже є,  щось міняти вже немає часу, далі я взяла сумочку і кофту, а то сьогодні був легкий прохолодний вітерець і пішла на вулицю до лімузину, так вони замовили лімузин, можуть собі це дозволити. Як не дивно Віктора тут не було , значить поїде своїм ходом, і це було на краще. Коли були на місце зайшли у велику, одноповерхову яскраву будівлю, де зал за реєстрації був дуже гарний, великий, високий, білий потолок з різними малюнками, немов у якомусь храмі, плюс була фотозона. Церемонія пройшла тихо і спокійно,  Віктор всь час пронизував мене своїм поглядом немов рентгеном, від чого мені було мотошно, емов кидало, то вжар то в холод, але якось все закінчилося і далі був ресторан. Там всі поїли, випили, і розважалися танцями. А я вирішила піти на балкон, подихати свіжим повітрям, відволіктися від шуму. Але, це було недовго, поки не  почула голос:

• вирішила втекти від шуму? 

от якраз його мені зараз  не хотілося бачити, тому я сказала:

• скоріше від тебе..
• і чому це? ми ж останні дні навіть кількома фразами не перекидалися
• це найкраще що було..
• тобто ти мене уникаєш?
• прикинь!   
• чесно я здивований
• твої проблеми
• Просто ми ж можливо більше не побачимося..
• можливо..

і тут настала пару хвилинна тиша, яку він порушив, сказавши:

• може пройдемося?
• з тобою? нізащо!
• чому??
• тому!
• слухай я ж не кусаюсь..
• звідки мені знати які у тебе плани, може ти маніяк
• не повіриш сексуальні!
• от бачиш!
• та годі тобі
• ще скажи що хочеш завести у темний вугол  і згвалтувати
• от не повіриш, весь час про це  і мрію! 

    все це звісно смішно, я ж розумію що він жартує, але правда навіщо ця розмова?  невже він щось задумав?

• навіщо все це?
• просто хочу провести наш останній вечір, в приємній обстановці  а не так як було весь час, ці всі спори.

Я стояла і здивовано на нього дивилася немов бачу перед собою іншу людину. Ну не може людина ось так різко змінитися. І тут неочікувано для себе я сказала:

• Гаразд пішли 
• Правда? - здивовано запитав він, наче думав що йому це почулося
• Так, поки я не передумала
• Гаразд

далі ми мовчки пішли до виходу. 

     Далі пішли на вулицю, і до його машини, там я зупинилася біля дверки, яку він мені відкрив, джентльмен хрінів, і сказала:

• Куди ми їдемо?
• В одне затишне і спокійне  місце 
• сподіваюся не безлюдне?
• ні, не хвилюйся
• Щось я тоді не довіряю
• Не хвилюйся, просто погуляємо і все 
• Сподіваюся 

далі була тиша, він завів мотор і ми поїхали. 

ВІКТОР.

До цього вечора я дуже ретельно готувався, навіть обдумав всі варіанти на випадок її відмови, але обійшлося,  хотілося провести з нею цей вечір, щоб було що згадати приємного, а не всі ті сварки і спори, я навіт подарунок їй на память купив. Так  у мене були плани потім її знайти, тим більше я ж планув на батьківщину повертатися, а тепер є ще одна додаткова причина. А номер її  візьму потім у Макса. Тому все наче готове, тому ще трохи і ми будемо на місці. 

КАТЯ,

Через певний час ми приїхали, до невеликого парку, біля якого було невелике кафе. Прямо романтика якась, але підозріла, треба бути напоготові.. Він припаркувався і сказав:

• ми на місці
• я бачу
• тоді пішли?
• ну гаразд..