Закінчення шляху

  Ось вже наступив черговий ранок. Маша та Лунс продовжили свій шлях. Вони перейшли через ліс. По дорозі зустріли багато незвичних звірів. Деякі були зеленого, синього та червоного кольору. Маша не зважаючи на те, що вона сама на зовсім незнайомій планеті, не мала поводу сумувати, адже все навколо захоплює своєю незвичністю. Дуже схоже на чудесний сон. 

- Вот, вот вона! -крикнула радісно Маша

- Так. Я бачу!

- Ну що ж ми стоїмо? Ходімо швидше!

- Стій! Потрібно переконатися, що там немає дракона!

Дівчинка не слухаючи його почалася до гори.

І раптом з печери почувся звіриний голос. Він був не схожий ні на що. 

- Лунс, там щось чи хтось є!

- Не підхоть! 

Маша знову не послухалась. І увійшла в печеру. Лунс побіг за нею. В печері виявилося темно.

- І де наш камінь?

- Він повинен бути у кінці цього тунелю.

І пішли по тунелю... Була мертва тиша. З стелі капала вода. Раптом Лунс побачив як щось поворушилось.

- Машо, стій!

- Лунс, мені страшно!

І дівчинка заплакала... Лунс її обійняв і сказав:

- Ну що ти? Не потрібно впадати у печаль на кінці шляху!

Маша у відповідь промовчала, витерла сльози і вони пішли далі.

- Лунс, чому земля рухається?

- Це не земля. Це дракон!

Аааа. Закричали вони в один голос.

- Привіт, дітки! Чому ви стоїте на моїй спині?

- Щоо? Говорящий дракон? Я зараз відключусь...

- Машо, не бійся! Драконе, ми шукаємо чарівний камінь, щоб повернути цю дівчинку додому!

- Вот як? Я вам допоможу. Тримайтесь сильніше!

Дракон їх заніс через всю печеру (яка мала 8км) до самого чарівного каміння. А поки вони їхали на ньому розглядали красиві кристали, які хоть трішки освітлювали дорогу.

- Ось, мої нові друзі! Цей камінь. Беріть і я вас відвезу додому!

- Драконе, чому всі тебе так бояться, кажуть, що ти злий і можеш з'їсти нас?

- Я злий тільки тоді, коли хотять зруйнувати мій дім. Живу в цій печері більше 100 років. І не раз хотіли знести цю гору. Я завжди буду захищати свій дім!

- Я з тобою згідний!

- І я!

Дракон злетів зі своїми друзями на плечах. Коли він приземлився всі були шоковані.

- Лунс, як ти міг піти без дозволу? -сказала мама Муна.

Але він нічого не відповів і обійняв маму.

На наступний день вони пішли до вченого який має повернути Машу додому.

- Ну що виходить? -сказала злякано Маша.

- Так. Все. Залишилось лише натиснути на кнопку!

- Машо, приїжджай ще у гості!

- Звісно ж не приїду, а прилечу!

- Я тебе чекатиму!

Вони обійнялися, вчений натиснув кнопку і відкрився портал. Маша увійшла у нього. І за секунду опинилася вдома.

- Ураааа! Я в дома! -радісно крикнула вона у весь голос.

Повернулася до картини де був зображений Лунс поставила її на місце і промовила:

- Я повернуся!

Дівчинка взяла формочки і побігла на перший етаж.

- Мамо, я так рада тебе бачити!

- Чому ти так довго шукала формочки? І що значить рада бачити? Ти 10 хв шукала їх.

- Та не важливо.

Вже ввечері вся сім'я разом вечеряла та святкувала Різдво.

Веселих свят!