Дорога до гори

  Маша йшла до гори. Чим ближче до світанку, тим менше стає видно її. 

- Ох, я вже втомилася. Наверно відпочину трішки.

Вона лягла на жовту траву і задрімала. Прокинулась дксь через час від шороху в кущах. 

- Хто там? -крикнула вона

- Не бійся це я!

І з кущів виліз Лунс.

- Ти що тут робиш?

- А ти думала, що я тебе одну відпущу? Ти ж ше мала я як не крути старший і більше знаю місцевість.

- Ну добре!

- Зараз день і немає місця. Тому гори не видно. Він зазвичай світить тільки на неї. Коли звісно є.

- А місяць тут не щодня?

- Ні. Коли йому захочеться. Але все ж таки дорога буде не зовсім легкою.

- Ясно.

- Ти вже відпочила? Давай продовжимо йти?

- Так. Давай!

Вони пішли далі.

- Машо, обережно там далі ріка!

- Ой. Щось я задивилася. Як ми її перейдемо?

- Ммм. О там лежить дерево давай по ньому перейдемо!

- Давай! 

Вони почали переходити річку через зігнивше дерево.

Маша почала подати в воду.

- Ааа. Лунс допоможи!

Лунс не розгубився швидко знайшов ліану і кинув її Маші. Вона тісно схопилася і він витяг її з вонди.

- Машо, Машо! з тобою все добре?

- Так. Дякую тобі!

- Немає за що! Подумай, що було якщо ти б пішла сама?

- І не хочу про це думати...

Вони піднялись і пішли далі. 

Вже вечеріло. День промайнув швидко. 

- Нам потрібно десь переночувати!

- Ні. Зараз місяць буде. Ми зможемо побачити гору.

- Нажаль сьогодні його не буде.

- Що? Чому? Як ти це зрозумів?

- Дерева нахиляні в ліво, а мають бути в право. Це значить, що нас чекає темна ніч як тоді, коли ти з'явилась тут.

Маша засмучено подивилась на Лунса.

- Невже я пропущу всі зимові свята?

- Чому ж?

- Ну як... Я вже тут скільки днів?

- Ну я не рахував, але можу тобі сказати, що в нас день і ніч це по вашому одна хвилина.

- Так? Ти серйозно?

- Звісно

- То в мене є ще шанс встигнути!

- Знай, шанс є завжди!

Лунс усміхнувся і сказав:

- Ми сьогодні переночуємо на траві. Іншого місця немає.

- Нічого!