Дівчата сиділи на Маргаритиному ліжку, з какао в руках. Кожен дивився в нікуди й обдумував ситуацію. "З чого ж почати? "
Порушила тишу Люся.
— Потрібно з початку зрозуміти що з нами сталось.
З виглядом професора, трохи зверхньо поглядаючи Маргарита сказала:
— Імовірно ми перенеслись в часі.
— Чого ти так думаєш? — Люся видно не надто повірила в версію. — Якось надто фантастично звучить. Може є логічне пояснення.
— Маргарита вже явно дратуючись почала теребити пальцями подушку. — І яке це логічне пояснення! Продавці просто над нами поглузували, пранк такий. А коли ми вибігли це кіно знімали та декорації, у виді старих будинків поставили. А потім за 5 хвилин що ми пробули в магазинчику, встигли все згорнути поки ми вийшли! — Тепер, ядуче з сарказмом сказала дівчина.
— Чого так нервуватись , добре, точніше не добре, логічної версії нема. Але як говорив Шерлок Холмс:"Відкиньте все неможливе, і те,що залишиться, і буде відповіддю, яким би неймовірним він не здавався".
— Значить робоча версія, перенесення в часі. Запиши.
Люся взяла невеликий записник.
— І куди ми потрапили.
— Ти про що?
— Яке століття?
---Ти звернула увагу на те як були вдягнені люди?
---Розкішні сукні, замисловаті зачіски ,карети з конями роз'їжджають.Пишно ,красиво,багато, а ще здається на них були чи то криноліни, чи то турнюр .
---Думаю це 19-ст. Вікторіанська епоха .
---Чого?
---Вікторіанський стиль – це перш за все гламур, розкіш, багатий декор і ефектна біжутерія.
---Підходить.
---Отже, 19 ст.
— Записала. Далі вулиця.
— Тут довго шукати не треба. Я зробила фото в гугл мапс. Воно зразу виб'є місце перебування. - Сказала Люся риючись в телефоні. Нарешті знайшла програму і...
— Вулиця називається Камден Пассаж. Через дуже відомий антикварний магазин який називається так само. Але це не той в якому ми були , на карті я бачу магазин схожий на ту крамницю, але він на віддалі .
— Чекай.... “Ехо” так він називається. Ще оригінальнішої назви не могли придумати (сарказм).Тут є розклад роботи. Переписати?
— Пиши.
Понеділок 9:00–18:00
Вівторок. 9:00–18:00
Середа 9:00–20:00
Четвер. 7:00–16:00
П'ятниця. 9:00–18:00
Субота. 7:00–12:00
Неділя. 9:00–1:30
Правила магазину:
Говоріть пошепки.
Звертайтеся до продавців не інакше як пан чи пані.
Не стукайте дверима.
Не тривожте Поліроль.
Не переводьте годинників. НІ В ЯКОМУ РАЗІ НАВІТЬ ЯКЩО ТАМ ВИСТАВЛЕНИЙ ПОГАНИЙ ЧАС!!!!!!.
Якщо ви оминете наш магазин, ми лише зрадіємо, цьому.
Час обідньої перерви 12:00-1:00
— Що це взагалі за такі правила!? Взагалі, як можна потривожити поліроль! Говорити пошепки, звертатися пан і пані в загалі то в нас кажуть міс, містер. Що може статись якщо перевести годинник!? І хто ж хоче, щоб його крамницю оминули, в них же зарплата від виробітку.Ще й розклад дня дивний, чого, наприклад :найдовший робочий день в середу. — Обурювалася Маргарита.
— Ну не знаю, ти ж сама казала що все логічно. Середа мені здається найкращий день тижня, в мене майже все хороший настій в цей день, тому можна попрацювати довше. Поліроль то певно їхня домашня тваринка. Пан і пані може вони іноземці і їм не приємно, коли їх називають міс чи містер. Переводячи годинник ти можеш його зламати. А оминути магазин , може то навпаки щоб більш зацікавити клієнтуру.
— Підозріло все це.
— Ти про продавців кажеш як про не знати кого.