Ідея Люсі

      Перебігаючи  дорогу вона   обдумувала як краще подати цю ідею  Маргариті. Краще її ніяк не подаси так що потрібно  розказувати все як є. 

     Вона  вже підбігала  до  дверей подруги як вони розчахнулися. Звідти вийшла цьоця  Ліза(мама Маргарита). 

— Привіт. Маргарита  ще не проснулась, маєш нагоду її розбудити. Вернусь за годину.Погрому було б добре  уникнути.    Сказала з ухмилкою цьоця. 

— Добрий ранок. Які погроми? Ви, що, єдиний погром був  коли нам з Марго було по 5 років. 

— Зато який, я, як прийшла додому,  мало не посивіла. 

— Розірвали пару подушок. Ненароком. 

— І  пса ви теж ненавмисно пофарбували. 

— А, як на мене,  йому пасував той колір. 

— Зелений. Лабрадор. 

— То так  давно було , а ви ще пам'ятаєте. 

— А як таке забути. Ох добре, заговорилася. На роботу вже запізнююсь. Буди Маргариту, поснідайте, не бешкетуйте. 

— До побачення. 

Люся зайшла  в будинок.Він просто сяяв. Місіс Вілкі (таж сама мама Маргарити)  обожнювала чистоту. 

   Дівчина пройшла через кухню яка блищала як космічний корабель, який звичайно, вона ніколи не бачила. І почала підійматися по сходах кімната  подруги розміщувалася в кінці коридора, з лівої сторони.Вздовж коридору були розвішані картини: Пейзаж сонячно ранку в лісі, сім'я на пікніку, квіти різних кольорів намальовані цікавим способом ця картина найбільше подобався Люсі. 

    Вона відкрила двері. Марго все ще спала. Дівчина навмисне  постукали у двері надіючись що подруга проснеться. Та  де там, її й танк не розбуде.Колежанка почала термосити  Маргариту. 

— Вставай до 12:00 доходить. Сонне царство встаємо! Розмова до тебе є! Викликає Земля вас  депортовано з царства Морфея, вимога  як можна скоріше вернутись. 

— Встаюююуу. 

— Вставааай. 

— Все встала. 

— Я на кухню , шукати  щось їстівне. А ти, щоб 5 хвилин і була на низу. 

— Уууууу. 

— Угугугугугу. 

— Ван мінут. 

 Люся збігла сходами, на останній сходинці трохи не заворала носом. Але кухні все-таки дісталася, витягла хліб, нарізала, намазала арахісовою пастою.Посмажила яйця, бекон і ковбасу. Поставила грітися воду на каву.

— О, які люди в Голлівуді, проснулись пані. 

— Чого ти мене не почекала, я б приготувала сніданок. Якось негарно ти все-таки гостя. 

— Ну, по-перше, почекавши  поки ти зберешся я б вмерла з голоду. По друге відколи ти сильно печешся сильно за це. 

— Прям таки вмерла. Ха. Добре подивимося, що тут  ти наварганила. 

- --Ну і яка розмова.

---Пам'ятаєш  антикварний  магазин.

---Ну забудеш таке.

---Нам треба  дізнатися все про крамницю,продавців ,що це за вулиця,що  з нами сталось.І скоріш за все відвідати антикварний.Мені ця ситуація з голови не виходить.Цілу ніч про це думаю, навіть сон снився.;І це все Люся протараторила менш ніж за хвилину.

----Який сон?;Сторожко спитала Маргарита.

----Ми вернулись в цей магазин вже не тікали, а чемно привітались з жінкою продавницею.Білявка почала нас сварити, бо ми запізнились.Потім ми про щось бесідували, а про ,що от не пам'ятаю.

За час Розповіді Маргарита зблідла, а губа почала дьоргатись.

----Мені такий самісінький сон снився.

----От тобі б тільки посміятись.

-----То правда!Не хоч не вір.Беремось до роботи якась чортівня твориться,перше цей магазин тепер однакові сни, що далі Ларі(лабрадор Маргарити)заговорить що ж це таке!!!!

----Ну і ну,і таке буває,рішення прийняте.