Екскурсія

Одного погожого дня Люся і Маргарита поїхали, у вихідні,з класом на екскурсію в Лондон.Це місто мало свій шарм...

            Подруги  вирішили  зайти в одну старовинну вуличку  і там заблукали. Вирішили зайти в найближчу крамницю. Більшість  вітрини заставлено антикварними годинниками й іншими дрібниці. 

       Тут вийшов продавець  це був :низенький чоловік, одягнений в вельветовий костюм темно-коричневого коляру з великою краваткою метеликом в різнокольорові круги.

Вирішили що говорити буде Люся. 

— Добрий день, ви б не могли нам допомогти. Ми загубились. Як з цієї вулиці вийти. 

— Час повертається назад. 

— Що, вибачте. 

— Час повертається  назад. 

Дівчата  відійшли до дверей. 

Маргарита шепотом до Люсі. 

— Напевно  якийсь божевільний.

Люся - помалу відходимо до дверей. 

    Вибігши дівчата побачили щось неймовірне, по старовинному вбрані люди ходять по вуличці, роз'їжджають коні запряжені в карети. Вони потрапили в Вікторіанський Лондон. 

  Не встигли вони все це чудо роздивитись. Як до них  підбігає якийсь чоловік і починає несамовито кричати. 

Підлітки злякавшись забігають знов в крамницю. 

Їх зустрічає вже інший продавець, а точніше продавчиня це була :висока ростом, молода жінка зі світлим, коротким волоссям у світло-сірому сарафані, білій футболці з кольоровими полосками та в  сіро-білих красовках. 

Вона промовляє:

— Час повертається назад. 

Дівчата наважуються вийти з магазину. І бачать  перед крамницею свій клас.

— Де ви були! Ми вже вас обшукались!!

Загалом класна керівничка виголосила дуже довгу, гнівну тираду. 

  Екскурсія  закінчилась. Прийшов час їхати додому.