У дуже цікавій пригодницькій казці «Орден Жовтого Дятла» (автор Монтейру Лобату) я читала про бразильське дерево «жабутикаба». У книжці були описані невеличкі круглі чорні плоди із жорсткою шкіркою та смачним соком всередині. Плід надкушують, висмоктують сік, а шкірку викидають. Саме так робила героїня книжки, сидячи на дереві. Шкірки теж не пропадали: їх з’їдало поросятко.
Більше ніде я не зустрічала згадок про таке дерево. Але нещодавно випадково побачила фото і одразу зрозуміла: це ж та сама ЖАБУТИКАБА!
Виявилося, що jaboticaba – місцева португальська назва дерева з родини Миртових (лат. Myrciaria caulifloria), яке називають також Бразильським виноградним деревом.
Найдивовижніше в жабутикаби, що її плоди ростуть прямо на стовбурі та на товстих гілках. Дерево наче вкрито чорною ікрою! А коли жабутикаба квітує – її стовбур вкритий біло-жовтим пушком! Це явище називають «каулифлория» (від грецького καυλός «стебло, стовбур» та лат. flos, floris «квітка»)
Нажаль, ці смачні плоди важко зберігати і транспортувати у інші країни, тому жабутикаба лишається бразильським національним скарбом і мабуть ще нескоро з’явиться на полицях наших магазинів. Але з плодів жабутикаби виготовляють джеми та вино, які вивозити за межі Бразилії значно легше. Тож, зустріч можлива! Головне – знати, що таке диво існує на світі.