Драконів фрукт ПІТАХАЙЯ

КОЛЮЧА ГРУША АБО МОЛОДИЛЬНЕ ЯБЛУЧКО?

Сьогодні на полицях супермаркетів поряд із вже звичними для нас тропічними "гостями" — апельсинами, грейпфрутами, бананами та навіть кокосами чи ананасами, з якими більш-менш все зрозуміло, можна зустріти дуже химерних "незнайомців". З першого погляду невідомо, овоч це чи фрукт. А про смак можна лише здогадуватися. Цікаво дізнатися, що таке яскраве, ні на що не схоже?

Чи родич капусти, чи може там всередині солодкий сік, чи може — одна суцільна кістка із тоненьким прошарком чогось їстівного, в чому і смаку одразу не розбереш?

Купувати навмання та куштувати все підряд? Це не всі можуть собі дозволити, бо коштують "прибульці" з далеких теплих країв досить дорого. Відчуваєш себе Алісою у Країні Див, де все навколо дуже химерне і кожна нова страва волає: "З'їж мене! З'їж мене!"

Може, краще спочатку зібрати досьє на їстівного "незнайомця", познайомитися з ним ближче, а вже потім вирішувати, чи варто тягнути той плід до рота? Це дослідження доступно кожному допитливому, спостережливому, хто має схильність до розв’язування таємниць природи, тобто, кожному читачеві "Колоску".

Ось, перший у черзі — яскравий овальний плід, як крупний лимон. Але не бувають лимони рожево-малиновими, не стирчать на них в усі боки трикутні зелені луски, наче у шишки. Якщо розрізати навпіл, всередині — білий крем із дрібними чорними цятками — ніби морозиво з маком. Справжній прибулець! І називається чудернацько: Пітахайя або Пітайя. Наче бойовий вигук племені індіанців: "ПІ-ТА-ХАЙ-Я"! Інша назва більш зрозуміла, проте не менш загрозлива: Драконів фрукт.

Чому "драконів"? Мабуть через свою лускату шкірку. Пітахайя — їстівний плід ліаноподібного повзучого епіфітного кактусу Хілоцереус (Hylocereus), який багато любителів кактусів знають як "трикутник" і вважають нецікавим матеріалом для вирощування.

Хілоцереус легко впізнати за трикутним зрізом стебла. Тому його так зневажливо і кличуть "трикутником", гадаючи, що більше ця рослина нічим непоказна. Можливо, у горщику на підвіконні Хілоцереус не справляє особливого враження, але у природі величезний кущ із звисаючими гілками має набагато величніший вигляд. При сприятливих умовах, коли не дуже жарко (не вище 40 С) та дощі не надто рясні, гілки Хілоцереусу вкриваються великими білими ароматними квітами. Цвітіння відбувається тільки вночі, як у багатьох кактусів, і триває лише одну ніч. Приблизно через місяць на місці квітів зав'язуються червоні або жовті смачні соковиті плоди. Оце і є солодка Пітахайя.

Розповсюджені кактуси Хілоцереуси у Мексиці, та у всіх районах Центральної та Південної Америки, де сухий тропічний клімат із помірними опадами, і можуть давати 5-6 врожаїв на рік! Індіанцям Південної Америки цей плід відомий здавна. Першим європейським мандрівником, який у 1553 році описав Пітахайю у своїй "Хроніці Перу" був той самий дон Педро С’єса  де Леона, який відкрив Гранадилу або плоди Пасифлори.

Про Пітахайю він пише так: "Невеличкі долини та схили (у провінції Арма) схожі на сади. Там повно різних плодових дерев і одне з них дуже смачне, називається Пітаайя, пурпурового кольору. І якщо з'їсти хоча б один, сеча стане пурпуровою, наче кров!"

Видно, що дон Педро любив солодке та був хоробрим мандрівником, не боявся куштувати незвичні плоди і відкрив їх немало. Збираючи "досьє" на фруктових прибульців, ми ще згадаємо цього поважного іспанського сеньйора. Доречи, плоди Пітахаї бувають трьох видів: жовті з білою серцевиною, червоні з білою серцевиною, та червоні ззовні та всередині. Лише цей вид із червоною серцевиною Hylocereus polyrhizus тимчасово і нешкідливо фарбує сечу. Можливо, за цей підступний жарт Пітахайя і отримала свою англійську назву "Драконів фрукт"? Мовляв, той ще фрукт!

Найчастіше зустрічаються рожево-червоні ззовні та білі всередині драконові фрукти, які не мають такого "кольорового" ефекту.

Інша, теж англійська назва Пітахаї — "колюча груша". І не лише тому, що лусочки на плоді стирчать немов колючки. У досить рідкісного жовтого виду Пітахаї лусочки справді можуть перетворюватися на тверді колючки. Через це жовту Пітахайю вчені раніше відносили до іншого виду, ніж червоні плоди. І називалася жовта "колюча груша" Селеніцереусом (Selenicereus) замість Хілоцереусу. Але пізніше розібралися, чи то пак, розсмакували! І затвердили для жовтого виду назву (Hylocereus megalanthus).

Плоди Пітахаї культивують на плантаціях у багатьох тропічних країнах Південно-Східної Азії: у В’єтнамі, Таїланді, на Філіппінах, у Малайзії, Японії, Китаї, Тайвані. А також в Ізраїлі, Австралії та в США (на Гавайях).

Зазвичай плоди важать 150-600 грамів, але зустрічаються окремі велетні, вагою до кілограма! Жовті плоди більш насиченого солодкого смаку, ніж червоні. Дрібними чорними кісточками та ніжним кисло-солодкуватим смаком Пітахайя дуже нагадує ківі. Але смак більш "водянистий", наче ківі справді змішали з морозивом. Схожість тим більше, що плоди краще смакують охолодженими.