14

14

Невелике містечко, на схилі однієї з долин, зустріло караван запрошучим димком з труб, гавкітом собак, і запахом свіжоспеченого хліба. Жителі містечка готувалися до зустрічі з великим караваном – про це повідомили вістові, які виїхали вперед колони. Тут Потар планував затриматися подовше – люди і коні дуже втомилися за останні дні, і слід було дати їм відпочинок. А ще у коваля і столяра теж з'явилося багато роботи. Їм були потрібні кваліфіковані помічники, яких у каравані не було.

Коваля з помічником на постій взяла немолода сімейна пара, яка проживала на околиці. Перенісши в будинок деякі свої речі, Стерен з Актуром відразу ж взялися до роботи – серйозного лагодження чекали не менше двох десятків возів. І хоча неабияку частину роботи взяли на себе міські ковалі, роботи все одно залишалося чимало.

Похідний горн розгорівся швидко, але не встиг Колатир сунути в гаряче вугілля підготовлений метал, як пролунали крики тривоги.

- Що сталося? – здивовано закрутив головою по сторонах Актур.

- Напали. На караван, - відразу ж зрозумів за сигналами тривоги Стерен.

Він швидко загасив горн, і поспішив до фургона, де зберігалася зброя. Проскакали по вулиці охоронці.

- Хто напав? – крикнув одному з них коваль.

- Схоже, що банда, - полуобернувшись, відповів боєць.

- Якщо банда, то повинні впоратися швидко, - готуючи до бою арбалет, міркував Стерен. – Наш караван не по зубах будь якій банді. Майже півтисячі озброєних людей, це не самотній торговець в горах.

Один з десятників притримав коня поруч з фургонами коваля і столяра:

- Ломур збирає стрільців на північній околиці міста! Покваптеся!

Стерен захвилювався:

- Немаленька виходить банда, раз нас на допомогу кличуть. Але нічого, допоможемо.

На північній околиці ситуація виглядала наступним чином. Півсотні стрільців обстрілювали найближчий ліс, який майже впритул підступав до будинків. Ще сотня бійців здійснювала обхідний маневр, намагаючись зайти бандитам з тилу. Стрільців з візничих і інших членів каравану розмістили за фургонами, що не змогли вміститися в містечку, і наказали тримати під прицілом один з напрямків, яким нападники могли піти в атаку. Скільки бандитів засіло в лісі, поки не ясно, але обстрілювали бійців Ломура вони щільно, не даючи провести пряму атаку.

Стерен повагався, і вклав в арбалет довгу стрілу.

- Стріла летить далі, хоча забійна сила у неї менша, - прокоментував він своє рішення. – Якщо піднімуться ближче, буду стріляти болтами.

Актур прекрасно знав характеристики арбалета, і правила стрільби з нього, але старший коваль, мабуть, супроводжував коментарями свої дії не для помічника, а для себе самого, щоб вгамувати те зрадливе тремтіння в колінах, що нападає на людей мирних професій, коли доводиться братися за зброю.

Скільки могла тривати перестрілка, ніхто не знав, але в лісі раптом пролунали крики і дзвін металу – сотня бійців, яких Ломур послав в тил ворогові, нарешті, досягла його. Начальник охорони почекав цілу хвилину, і повів решту бійців в лобову атаку. Але не встигли вони вийти з-за укриття, як обстріл з лісу відновився. Чимало охоронців каравану залишилася лежати між будинками і лісом – трохи більше половини вдалося повернутися під прикриття будинків.

- А ось це вже погано! – крикнув Ломур старшині каравану, що ховався від стріл неподалік. – У них достатньо сил, щоб зустріти нашу сотню, і не припиняти обстріл!

- Це дуже схоже на засідку! – поділився своїми сумнівами Потар.

- Явна засідка! – погодився Ломур. – Причому добре організована! Збирай всіх своїх людей, і мешканців містечка теж! Потрібно перекрити всі можливі шляхи нападу на місто. Я повертаю своїх людей з лісу, вони потрібніші тут!

Лавіруючи між будинками, Потар побіг у центр міста, збирати всіх, хто міг тримати зброю. Але не встиг він піти, як долинули звуки бою з іншого кінця міста. У Актура похололо всередині, він одразу ж зрозумів, що напали на містечко з різних сторін, і це явно не рядова банда. Він хотів попросити Круста розвідати обстановку, але в потрібний час, духу не виявилося поруч, він знову пішов по своїх справах. Ломур намагався організувати оборону, і вже зірвав голос, віддаючи команди. Частина людей пішла в південну частину містечка, там зараз розгорався справжній бій. Половина залишилася на колишніх позиціях, утримувати напад, який, за всіма ознаками ось-ось повинно було початися.

Колатир вибрав собі найбільш зручну позицію для обстрілу, і наклав стрілу на тятиву. Перша ціль не змусила себе чекати. З лісу нерівним ланцюгом побігли нападники. Їх було кілька десятків, і вони представляли собою гарні цілі. Актур довго цілився. Він не вперше стріляв у людину, але пальці ніяк не могли відпустити стрілу. І чим ближче наближався той, кого він вибрав собі в жертву, чим краще ставало видно його перекошене в крику лице, тим більше слабшала тятива. Але ось бандит спіткнувся, і схопився за живіт – там стирчала довга стріла.

- Ти думаєш стріляти, чи ні?! – повернувши до свого помічника багряне від ненависті обличчя, крикнув Стерен.

- Дуже важко стріляти у людей, - виправдовуючись, відповів помічник коваля.

- Але в русалів стріляв?

- Стріляв, і не тільки в них. І вбивав.

- Ось ці, нічим не краще тих чудовиськ. Коли вони доберуться до нас, то вб'ють!

Слова старшого коваля додали Актуру бойової злості, й він, майже не цілячись, випустив першу стрілу. Звичайно, він ні в кого не влучив. Друга стріла влучила в живіт того, хто так прагнув дістатися до його, Актурова горла. Третя стріла вже потрапила в груди нової цілі. А потім Колатир вже перестав звертати увагу, куди лягали його стріли, головне, щоб чергова ціль, і вже не могла заподіяти шкоди нікому з каравану, і цього мирного містечка.

Ця перша сутичка пройшла швидко. Ті, кілька десятків бандитів, які вибігли з лісу, до крайніх будинків так і не добігли, майже всіх їх перестріляли. Але це, скоріше всього, була всього лише пробна, відволікаюча атака, так як новий напад стався на східній околиці міста. Не менше півсотні людей увірвалися у містечко майже безперешкодно – десяток охоронців, і стільки ж візників, не змогли чинити гідного опору. Тим більше що майже всі стрілки були скликані на північну околицю.