РОЗДІЛ 7 (у якому кіт Брись-Мяу стає бранцем)

Прибувши до Африки кіт Брись-Мяу  попрощався з пасажирами та командою. Усі поспішили у своїх справах. Кіт Брись-Мяу теж поспішав, перш за все, він вирішив відвідати Африканські джунглі і подивитися на мавп.

Мавп він знайшов швидко і відразу впізнав їх. Вони стрибали з дерева на дерево і голосно перегукувались. Щоб потоваришувати з мавпами, кіт Брись-Мяу приєднався до них. Він забирався на високу гілку і стрибав униз. Коту здавалося, що стрибки в нього виходять нітрохи не гірше, ніж у мавп.

- Іди до нас, - кричали йому з усіх боків - ми ніколи не бачили такої мавпи.

-Я не мавпа, - образився Брись-Мяу, - я кіт мандрівник.

- Як це не мавпа, - здивувався ватажок зграї.

- Як так, - підтримала зграя.

 -У тебе довгий хвіст; - сказав ватажок.

 -Довгий хвіст, - обізвалась зграя.

 - Ти стрибаєш по деревах, - продовжував ватажок,

 - По деревах, підтвердила зграя.

- Ти мавпа, - тільки невідомої породи, - підбив підсумок ватажок

- Ось так, - підтвердила  зграя.

- Це нічого не означає, - сказав Брись-Мяу, - все-таки я не мавпа, а кіт.

-  Кі-ііт, - простяг ватажок.

 -Кіт, - повторила зграя.

-Але я ніколи не бачив звіра, який би називався кіт, - заявив ватажок.

- Ніколи, - погодилася зграя.

І кіт Брись-Мяу зрозумів, що мавпи такі ж дурні, як і касир залізничної каси, але не знав, як би повідомити їм про це делікатніше.

Поки кіт Брись-Мяу роздумував, ватажок продовжував:

 -Якщо ти справді кіт, у чому  я особисто сумніваюся, то, як смієш ти проникати на нашу мавпячу територію і стрибати по нашим мавпячим деревам, і якщо ти справді кіт, то ми беремо тебе у полон і ти будеш бранцем доти, поки твої родичі не внесуть за тебе викуп. Ось тоді ми і подивимося, хто ти такий насправді.

Кіт Брись-Мяу зовсім розгубився. Такого повороту подій він не очікував. Тим часом дві сильні мавпи втягли Брись-Мяу на верхівку дерева і встали під деревом на варті. Таким чином, кіт став справжнісіньким бранцем. Тим часом мавпи стали збиратися за кокосовими горіхами.

а бранця треба було вартувати. З цього приводу піднявся ґвалт, ніхто не хотів залишатися. Ватажок кілька разів намагався підвищити голос, щоб показати свою владу, але його ніхто не слухав. Взагалі мавпи завжди йому підтакували, але зараз питання було надто серйозне, і ніхто не вважав за потрібне дотримуватися етикету.

Нарешті, бурчачи і журячись, залишитися, погодилися дві старі мавпи, які до того часу не брали у сварці участі.

Але бурчали вони тільки для вигляду, насправді їх цілком влаштовував такий поворот подій. По-перше, вони припинили суперечку, яка загрожувала перейти у бійку, по-друге, позбулися втомливого походу за горіхами, а їхню частку їм обіцяли принести. А головне, залишившись одні, вони могли спокійно насолодитися розмовою, чим негайно і зайнялися, як тільки зграя зникла з очей.

-Що зараз за молодь, - почала перша мавпа. Чи  так було в наш час, як ми стрибали з гілки на гілку, не стрибали, а літали

- А нинішні ледве повзають, - підтримала її друга. І ще з'явилися тут всякі, які і на мавп щось не схожі і ще називаються невідомо ким.

- Чи так  було в наш час, мавпи пишалися своїм родом і  гордо  заявляли про це.

І старі мавпи багатозначно глянули вгору. Слухаючи їх балаканину, кіт Брись-Мяу сказав сам собі:

 -Мавпам хочеться думати, що я мавпа і абсолютно марно доводити їм протилежне. Зрештою, не сидіти ж  мені весь вік на цьому дереві. Кіт Брись-Мяу іронічно посміхнувся, згадуючи як ватажок, говорив про родичів, які б могли його викупити. Цікаво, що зробили б у цій ситуації Мурзик, Пушок, Барсик та біла кішечка  Сніжок. Але їх тут не було, та й вони навряд чи допомогли б, сподіватися доводилося тільки на себе.  І Кіт Брись-Мяу  вирішив: «Мавп, звичайно, багато, а я один, але ж я вмію багато такого, що мавпам навіть уві сні не снилося. Я вмію м'яукати  ловити мишей, знаю географію, астрономію, нарешті, я вмію показувати фокуси. Тому порозумітися з мавпами  зумію.  Прийшовши до такого висновку, кіт Брись-Мяу зовсім заспокоївся. Гілки дерева розгойдувалися з боку на бік, але коти, як відомо, вміють влаштовуватися на будь-якому. І кіт Брись-Мяу ліг на гілку і солодко заснув під мірне розгойдування і шелест листя.