Крім інших розваг, на кораблі був басейн із солоною океанською водою. Купатися в океані капітан суворо заборонив, побоюючись акул. Тому всі пасажири хлюпалися в басейні. Кіт у купанні участі не брав. Коти, як відомо, добре плавають, але не люблять води. Брись-Мяу не представляв у цьому сенсі винятку. Пасажири, особливо маленькі, стали сміятися з кота.
Кіт Брись-Мяу тільки посміхався у відповідь, але у глибині душі він був зачеплений. Правда, йому й на думку не спало залізти у воду, щоб позбутися глузування. Ніколи не слід купатися на догоду комусь, але щось зробити було все-таки потрібно.
- Акула, подумаєш акула, - сказав кіт, - між іншим, жахливо безглуздо плити океаном і не подивитися на акулу поблизу, сьогодні ж я зловлю Вам акулу.
- Як?
В один голос вигукнули усі пасажири.
Потрібно сказати, що пасажири бачили акул і раніше, ці чудовиська супроводжували корабель, і чекали, поки їм викинуть з камбуза залишки м'яса. Кіт Брис-Мяу недарма слухав розповіді господаря, він добре знав, як ловлять акул, насамперед він попросив у капітана великий гачок і велів принести на палубу лебідку. До кінця товстого дроту кіт прикріпив гачок і насадив на нього шматок м'яса і опустив за борт. Через кілька хвилин зубаста паща схопила приманку. Проковтнувши гачок, акула почала метатися з боку на бік. Кіт повис на ручці лебідки, на допомогу йому прибігли матроси та інші пасажири. Всі разом вони витягли акулу з води, морське чудовисько каталося по палубі і било хвостом, акулу обступили щільним кільцем.
Але ніхто його не слухав. Коли акула затихла, кіт розставив навколо неї всіх мальовничими гуртами та сфотографував.
Потім Брись-Мяу розрізав акулі черево і чого там тільки не виявилося, дрібні рибки, кістки, ґудзики і навіть газети. Газети особливо зацікавили всіх, оскільки пароплав плив уже другий тиждень, і отримувати свіжі газети не було звідки.