РОЗДІЛ 2 (у якому кіт Брись-Мяу їде товарним вагоном.)

Під першим вуличним ліхтарем кіт розгорнув мапу і безпомилково знайшов на ній Африку. Стрілка компасу показувала йому дорогу. Щоб потрапити до Африки потрібно було перетнути океан, але в місті, де жили кіт і його господар не було океанського порту, тому кіт вирушив на залізничний вокзал. Перше, що побачив кіт на вокзалі, була величезна черга за квитками. Очевидно, всі хотіли потрапити до портового міста. Усі дуже хвилювалися, чи вистачить їм квитків. Кіт Брись-Мяу анітрохи не хвилювався. Він чудово бачив, що потяг довгий, як змія, і в нього все помістяться. Але коли черга дійшла до кота Брись-Мяу, виявилося, що квитки продаються за гроші, а у кота грошей не було. Брись-Мяу розгубився, в жодній книзі про подорожі нічого не писали про гроші.

• Як же мені взяти квиток? - Запитав кіт у касира.

Касир висунувся з віконця і сказав:

- Коту брати квиток нема  для чого, Коти не їздять у поїздах, особисто я ніколи не бачив, щоб кіт брав квиток.

- Яка дурна людина, - подумав кіт Брись-Мяу - якщо він чогось не бачив, значить цього немає. Ось я, наприклад, ніколи не бачив Африки, проте Африка є.

Але нічого цього кіт не сказав касиру, господар не раз повторював йому, що не слід сперечатися з дурними людьми. Щоб зібратися з думками кіт вирушив гуляти пероном. Незабаром потяг рушив. Черга біля каси розтанула. У поїзді всім вистачило місця, усім окрім кота Брись-Мяу. Замиготіли вагони. Кіт Брись-Мяу сумно дивився їм услід.

   У цей час до вокзалу підійшов товарний потяг, завантажений мішками з борошном. З першого вагона вийшов експедитор і попрямував до буфету. Від нічого робити кіт Брись-Мяу пішов за ним. Експедитор замовив собі дві склянки  чаю та цілу гору бутербродів. Він багато їв, бо ще не снідав, а час наближався до обіду, і багато говорив, бо поговорити в дорозі не було з ким.

• Ви тільки подумайте, - розповідав експедитор буфетнику, відправляючи до роту четвертий бутерброд, миші прогризли в мішках дірки, і поїдають борошно, якщо так триватиме далі, я й половини борошна не довезу до портового міста.

Розмова ця дуже зацікавила  кота Брись-Мяу, який тихенько стояв осторонь. Він підійшов до столика експедитора і сказав:

- Здрастуйте, дозвольте представитися, я кіт Брись-Мяу - мандрівник.

Так само як і касир, експедитор ніколи не бачив котів мандрівників, але, на відміну від касира, вирішив, що він їх просто не зустрічав.

- Дозвольте висловити Вам своє щире співчуття, - продовжував кіт, - миші це велике нещастя. Щодо своєї діяльності та походженням, я певним чином цікавлюся мишами. Зараз я прямую у портове місто, - промовив кіт недбало, - і, Ви мені настільки симпатичні, що я, мабуть, ризикнув би проїхати частину шляху разом з Вами, хоча звичайно товарний вагон...

- Товарний вагон, - підхопив експедитор, - миттєво переставши жувати, - звичайно товарний поїзд їде повільно, адже йому доводиться пропускати вперед всі швидкі поїзди, але  можна не поспішаючи оглядати околиці, а це дуже важливо для мандрівника, їдемо зі мною не пошкодуєте, на кожній станції я напуватиму Вас молоком.

 - Ну що ж, - сказав кіт, - я, мабуть, поїду.

Експедитор, а потім буфетник, міцно потиснули коту лапу. Їхати товарним вагоном виявилося досить приємно. Коту недовго довелося ловити мишей, почувши присутність кота, всі миші розбіглися. Кіт оглядав місцевість у бінокль і перевіряв напрямок поїзда компасом. На кожній станції експедитор насамперед йшов у буфет, купував пляшку пива для себе та молоко для кота. На третій день вдалині з'явилося портове місто.