- Але це неможливо! Ніхто так далеко не стрибає!
- І ніхто так швидко і довго не бігає, - натякнув Кір про останні дні їхньої мандрівки.
- І ніхто з людей не розуміє ані рослин, ані тварин, - засміявся Марк.
- Якщо тебе пропустив сюди прохід, то у тебе достатньо на це сил.
- Але якщо не впевнена, можна потренуватись на галявині – промовив Кір, - я навчу.
- Ходімо, поки зберемо тутешні фіалки. Мед з них продається на вагу найдорогоцінніших кристалів, - запропонував Нік.
Десь підхід до навчання Мірі здавався дивним. Десять стрибків з верхівки дерева, щоб навчитись відчувати повітря та приземлюватись вона стійко витримала. Щоб стрибати із землі, потрібно було лише добре розігнатись. Тож вже за пів години дівчина перестрибувала ледь не все поле.
Нік із Роном вже перестрибували ріку, а коли вони підійшли, стрибнув і Марк.
- Ти вчасно, - промовив Гейб, - твоя черга.
- Далеко може віднести ріка, якщо в неї впасти? – запитала дівчина.
- Ті, хто ходив сам, казали, що ріка просто виштовхне тебе назад набагато нижче за течією. Але якщо впадеш – ми тебе витягнемо, - запевнив Кір.
Міра кивнула. Трохи розігнавшись вона стрибнула і відчула, що над рікою дме вітер, немов сильна гірська течія. Вона замружила очі від несподівано приємних почуттів. А коли розплющила, подивилась вниз і побачила, що знаходиться по середині ріки і злякалась. Вітер-течія раптом зник, і мерехтлива, приваблива та небезпечна гладь води наближалась до неї. В якийсь момент Мірі здалось, що вона почула жіночій голос і фразу “ще не готова”. Наступної миті вона провалилась у воду і очі вкрила темрява.
Відредаговано: 07.06.2026