Розділ 9

Виявилось, що пересувались вони не тільки пішки, а й завдяки напоям могли бігти декілька тижнів поспіль. І біг той був такий самий, як і коли Міра бігла крізь пустелю. Тому вони могли долати великі відстані за короткий обсяг часу.

Вони рушили, одночасно спілкуючись одне з одним. Довкола був один ліс, що світився зелено-жовтим сяйвом. Птахи співали пісні, від яких паморочилось в голові, а тварини ковзали поміж дерев, не мов не помічали людей.

Бігли доволі швидко, зупиняючись на збір рослин. Відпочивати вирішили якомога менше, поки не дістануться ріки. За розмовами виявилось, що Міра знає частину рослин з тих, які вони шукають.

Гейб виявився гарним командиром. Він займався організаційним питаннями, обирав місця зборів трав, справедливо розподіляв завдання, був суворим, але й піклувався про всіх. За життя він теж був командиром, аде на власному торгівельному човні.

Кір колись був мандрівником і шукачем пригод, мав багатий досвід обходження пасток. Тому першим проходив найбезпечніші шляхи, був найпрудкішим та найшвидшим, у команді був за розвідника.

Марк краще за всіх знався на рослинах. До смерті він був аптекарем, тому опинившись тут продовжив займатись улюбленою справою. Хоча й виглядав він доволі похмуро, але мав підхід до тварин-духів. Вони були не надто сильними та небезпечними, проте завжди йому допомагали. Кілька разів підказували шлях, коли хтось відходив далеко і блукав, та із пошуком рослин.

Нік був найкращим з них у битві на мечах. Це й не дивно, воїн за життя залишиться ним і після смерті.

Рон був вченою людиною, астрономом. Тому бував маршрути за зірками, краще за Гейба. А також прогнозував погоду.

Як потім виявилось Міра, окрім тих навичок лікування, могла розуміти, які рослини є отруйними, а які цілющими. І якимось чином розуміла, що і від чого зцілює.

За тиждень вони дістались Ріки Мудрості. Перед ними з лісу виринула барвиста галявина, вкрита ніжним степовими квітами. Довкола літали комахи, що вродою та блиском нагадували фей, однак то на справді були метелики, бабки, джмелі та бджоли. На іншому боці галявини спокійно протікала величезна золота ріка. Підійшовши до неї, всі завмерли.

На дні можна було розгледіти цілий маленький всесвіт. Чарівні водорості, неймовірно гарні риби, що пропливали посеред сильної, хоч і не надто швидкої течії, а також чарівне мерехтіння живих каменів – все це захоплювало подих.

- А тепер, - посміхнувся Нік, і подивився на дівчину, - буде найцікавіше.

- Будемо перетинати ріку, - підхопив Рон і теж посміхнувся.

- Тут немає мосту й течія сильна. Будемо будувати човен? – запитала Міра.

- Ні, для човна теж занадто сильний потік, - промовив Гейб.

- Тоді як ми перетнемо ріку? – здивувалась дівчина.

- Сподіваюсь ти вмієш стрибати, - запитав Кір, - бо ми збираємось перестрибнути через ріку.