Розділ 8

Гейб роздав вказівки щодо поповнення запасів чарівних рослин та складання табору й наказав Кіру попіклуватись про гостю. Хлопець приніс їй їжу.

- Навіщо це? – запитала Міра, - Хіба тут неможна прожити без їжі?

Кір подивився на неї трохи здивовано, зітхнув і промовив:

- Можна, але так швидше відновлюються сили. Ти ж відчула, як тобі допоміг напій? – вона кивнула, - Без нього ти б відновлювалась не менше тижня.

Дівчина взяла у нього миску з чимось схожим на смак на кашу з м’ясом та почала їсти.

- Розкажи, будь ласка, ще про цей світ, - попросила вона. Було зрозуміло, що хоч Міра і має базові знання та той, хто розповідав, вирішив не вдаватись у подробиці.

- Ти мабуть вже здогадалась, що всі, хто сюди потрапляють, місце появи не обирають. Цей світ – належить духам і для них немає різниці ким за життя була душа, головне було – сила.

- А зараз все інакше?

- Зараз так. Спочатку було багато випадків, коли люди блукали, потрапляти у пастки та й самі перетворювались на одержимих духів. Але ті хто набрався сили й залишився при власному розумі почали брати зустрічних під власне крило так почались утворюватись школи…

З розмови Міра зрозуміла, що школи спочатку дійсно були такими, навчали людей виживанню. Поступово почалась ворожнеча й між людьми. Школи перетворились спочатку на клани, потім організація стала схожа на справжню державу, Проте всі все одно всі продовжили називати їх школами, здебільшого через те що основою життя було навчання і розвиток духовних сил. Головною метою тут було набратись сили, щоб зуміти переродитись.

Кір розповів їй і те, що Вони збирались до Магічного лісу, щоб зібрати цілющих рослин для свого клану. І що лише здобувши достатньо знань та досвіду у школах дозволялось переродитись. Він пояснив, що саме через небезпеку життя за межами шкіл та через підступності духів вони забирають до себе всіх охочих.

Дівчині здалось дивним те, як все влаштовано. Це сильно відрізнялось від того, як вона уявляла цей світ. Про можливість переродження у Магічному лісі не стала запитувати після того, як Кір сказав, що духи доволі підступні і завжди вводять в оману словами, тому нічому з почутого не варто довіряти. Вони по різному розуміли слова духів: для неї опис лісу був майже не чітким поясненням, де саме можна повернутись до життя, можливо й до світу, з якого вона прийшла; хлопець вважав, що там можна вижити й відновитись після найважчих поранень.

Про себе вона також розповіла. Про те ким була, чим жила, однак про обставини смерті та те, що було до пустелі вирішила не казати. Міра пам’ятала відчуття, які викликали її перші знайомі тут, і була вкрай не згодна з тим ставленням до духів, яке тут було. І також вона зрозуміла, що коли ставиш у цьому світі пряме питання, то збрехати не можливо. Тому вирішила, що так менше допитуватимуть.

- Ми воліємо пам’ятати, ким були. Тому повсякденні речі з минулого життя у нас дуже шанують. Хоча інколи традиції, які ми приносимо дуже дивують, - закінчив він.

Майже все було зібране. З одягом виявилось все не так складно. Хлопець показав кілька прийомів, щоб оновити вже існуючий одяг. Для другого комплекту дівчині видали сумку.

Опівдні речі були зібрані, всі були готові рушати.