Розділ 5

Дівчина підняла кольорову прикрасу й озирнулась. Вона бачила навколо справжнє диво. Рослини поряд виблискували райдужним сяйвом, деякі й самі світились. Міра побачила водоспад, у воді якого мерехтіли сотні веселок, а сам він блищав, можна було б навіть подумати, що замість піску і води там блискітки. Одразу під ним було озеро, вкрите чарівним туманом, що стелився водяною поверхнею, не торкаючись землі.

Туман потроху розходився, а від озера попливла чарівна мелодія. Вона вабила, просила зазирнути у її води, обіцяла виконання бажань. Дівчина вже майже підійшла, щоб заглянути всередину, й різко зупинилась. 

Вона згадала останні слова Вітру, які не встигла обміркувати "Якщо справді хочеш пройти крізь водоспад - не слухай його пісні й не засинай". Міра різко заплющила вуха й відступила. Проте навіть це не допомогло. Мелодія, хоча й стала тихішою, проте зовсім не зникла. Складалося відчуття, наче звучить все в її голові. 

Пагорби позаду неї були надто круті, щоб пройти їх не відриваючи рук від вух. Озирнувшись на водоспад ще раз вона побачила, що ця місцевість звідусіль оточена не пагорбами, а скелями, наче стіною. Лише з протилежного боку озера виднівся прохід. Дівчина вирішила обійти його дугою.

Зробивши кілька кроків, вона почала відчувати втому, вперше за весь цей час. Вона йшла і втома з кожним кроком зільшувалась, але дівчина не звертала на це уваги поки не дійшла до середини шляху. Відчувши, як важчають очі, вона злякалась і побігла, забувши про обережність. 

Вже перед самим виходом з галявини вона впала. Спати хотілось так сильно, а обіцянки озера про здійснення бажань були на стільки спокусливі, що очі самі заплющувались. 

"Ні", - подумала вона, але очі продовжували злипатись. "Я маю туди дістатись!", - розізлилась Міра і з останніх сил піднялась, хутчій стрибаючи на стежку та виходячи звідти. Тіло ще відчувало втому, проте тиск вже зник. Вона не помітила, як стежка вивела її з галявини, й пробігла ще кілька хвилин. Навколо були молоді дерева й кущі, як на виході з лісу. За декілька метрів вона побачила щось схоже на широку дорогу, присіла під найближчим кущем перепочити й заснула.