Розділ 1

Це почалось зі смерті... Одна душа, яка вкотре прожила своє життя.

Після трьох діб шляху духовним світом, тікаючи від розлюченого натовпу, вона зайшла у Зачарований ліс або як його ще називають - Ліс блукаючих душ. Особливість цього місця полягала в тому, що ліс був дзеркалом сильних, неприборканих емоцій та спогадів. Щоразу, як заходила нестабільна, невгамована душа ліс змінювався, він оживляв спогади, робив їх матеріальними, а для декого навіть перетворювався на лабіринт, де кожне дерево було схоже на попереднє. І була лише одна можливість пройти його - пізнати внутрішній спокій: пробачити всі образи, відпустити всі дурні думки та попросити сам ліс вивести у певному напрямку.

До речі, для кожного це місце мало різний зовнішній вигляд: для одних - це було темне місце, де хмари і чорні, висохлі дерева не давали проникнути сонячному сяйву; для інших - найпрекрасніше місце у світі, яке вони могли уявити. Але цю інформацію знали лише ті, хто вже пройшов випробування лісом.

Тікаючи від привидів минулого життя, душа колишньої лікарки Міри вирішила, що Ліс блукаючих душ буде безпечнішим, ніж зустріч зі старими знайомими. Вона не ненавиділа переслідувачів, як інші на її місці, бо розуміла, що з людиною може робити страх. Але їй було дуже прикро, що, не дивлячись на все те, що вона для них зробила, її все одно за першої можливості назвали відьмою. 

Мабуть краще почати спочатку.

В одному поселенні з'явилась лікарка. Через декілька років вона одружилась із місцевим аптекарем, і на світ з'явилась дівчинка, їхня донька - Міра.

Коли дівчинці було шістнадцять, її мати покинула світ живих. Міра залишилась єдиною лікаркою у їхньому містечку і довгий час у неї все було добре: всіх хворих виходило вилікувати, що на справді можна було б назвати дивом. У сусідніх поселеннях часто і багато від чого помирали люди, але нікому не щастить вічно. Одного дня сталося нещастя, одну з тих, кого лікувала дівчина забрала хвороба. І нічого б такого, ніхто не всесильний, якби не те, що в ці части полювали на відьом. Так, необережно кинуті слова родичів померлої, зробили свою справу.