Подорож доброї дівчинки Лії
Дитина і Іскра
Після повернення з Гори Дзеркал, Лія відчула: тепер її місія — ділитися Іскрою, але не для того, щоб інші захоплювались нею. А щоб люди згадали, що вона вже є в них самих.
Одного вечора, коли небо було густе, як чорнило, а зорі мовчали, Лія побачила маленьку дівчинку, яка сиділа біля фонтану і плакала.
Її звали Ная.
— Я нічого не вмію… Я негарна. Я всім заважаю, — шепотіла дитина, не знаючи, що хтось чує її біль.
Лія сіла поруч, мовчки. Потім дістала половинку зірки, яку носила на шиї — шматочок світла, що залишився після подорожі до Дзеркала.
— Це тобі, — сказала вона. — Але не для того, щоб носити. А щоб згадати, що всередині тебе є ще більше світла.
Ная не одразу повірила. Але коли взяла зірку до рук, вона засвітилась саме там, де торкнулась дитяча долонька. Не зірка світилась — світилось її серце.
Очі Наї заіскрились. Вона ще не знала ким стане: може, художницею, або музиканткою, або просто людиною, яка буде обіймати тих, хто сумує. Але вона знала, що вже є кимось важливим.
#1150 в Різне
#222 в Дитяча література
#206 в Поезія
Відредаговано: 19.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
