Подорож доброї дівчинки Лії
«Гора Дзеркал і Іскра Внутрішнього Світла
Лія тримала золоте перо, подароване Мудрою Совою, як компас. Воно світилось, коли вона наближалась до Гори Дзеркал — місця, де кожен може побачити своє справжнє “Я”.
Вона йшла крізь тумани сумнівів, через ліс чужих думок, де голоси шепотіли:
> — Ти ще не готова…
— Хто ти така, щоб світити?..
— Твоє світло — дрібниця...
Але з кожним кроком Лія шепотіла у відповідь:
> — Я маю світло.
— Я потрібна цьому світові.
— Я існую — і цього досить, аби сяяти.
Нарешті вона дісталася вершини. Там стояло єдине велике дзеркало, зроблене з блиску зірок, сліз і надії. Воно не відображало зовнішність. Натомість воно показувало:
її перші дитячі мрії,
миті, коли вона хотіла здатися — але не здалась,
те світло, яке вона вже подарувала іншим.
І тоді, в самій середині свого відображення, Лія побачила… вогник. Маленький, теплий, пульсуючий. Він був не ззовні. Він був у ній.
Це і була Іскра Внутрішнього Світла.
Вона простягла руку — і дзеркало розтануло у повітрі, перетворившись на потік сяйва, який увійшов у її серце.
---
З того часу, де б Лія не з’являлась, люди починали бачити у собі красу, про яку забули. Діти починали мріяти, дорослі — пробачати себе, а весь світ став трішечки теплішим.
#1152 в Різне
#222 в Дитяча література
#206 в Поезія
Відредаговано: 19.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
