Розділ 3. Труднощі на шляху до шлюбу. Пригоди не для слабаків

А тепер давайте розслабимося і додамо в нашу подорож трохи суміші мудрості та гумору? Бо зараз будемо говорити  про те, як впоратися з тими дивними та незрозумілими речами, що ми називаємо «нашими недоліками». Я ще не почав про це писати але знаю що , ви зараз думаєте «Хай би йому грець, знову якесь там промивання мізків». Але таки ша скажу я вам, і не спішіть таки спішити! Бо таки зробите неправильні висновки...
   Кожен з нас, хто прагне стати кращою версією себе, рано чи пізно стикається з тим, що є певні звички та риси характеру, які просто не піддаються змінам. Ви знаєте, про що я? Ті самі «фірмові» недоліки, які так дістають нас, але ми ніяк не можемо з ними впоратися. Ну, наприклад, хтось постійно запізнюється, а хтось просто не може встояти перед спокусою з’їсти ще один шматочок торта. І ви вже, здається, все перепробували – від самокритики до психологічних тренінгів, але нічого не допомагає. Ну, може, ще й до екзорциста сходити, а раптом той допоможе вигнати з Вас цих демонів-недоліків? 
    Ну жарти жартами але спитаєте ви мене, що ж робити в такій ситуації? По-перше, перестаньте себе осуджувати! Так, я знаю, що це звучить так ніби я протирічу сам собі, то я кажу що треба себе судити  цитуючи апостола Павла, а то я кажу що ми не повинні себе засуджувати. Давайте спробуємо розібратися. Ну по перше судити себе і засуджувати то зовсім різні стани душі..
   Ми повинні себе судити, тобто піддавати себе критичному самоаналізу для того щоб зрозуміти які ми маємо сильні сторони  а які недоліки або ж слабкості щоб свої чесноти в собі культивувати а з недоліками наскільки це нам під силу боротися. Але не зациклюватися на собі а сприймати себе таким який я є спокійно і тверезо.  Осудження ж себе – то зовсім інша справа. Це веде до самоїдства, самобичування знецінення себе, заниження власної самооцінки, ненависті до себе і, як наслідок, до депресії апатії і до ще більших проблем. Краще просто прийняти себе, зі всіма своїми чеснотами та недоліками. Так, вони можуть дратувати, але ж ви – не ідеальна істота, а звичайна людина зі своїми особливостями. Ну, може, ви й не така вже й звичайна – може, ви взагалі прибулець з іншої планети, замаскований під людину?  А про те навчіться сприймати себе всеціло і тверезо. І робіть змінюйте в собі те що вам під силу. Те що не під силу не маскуйте. Зізнайтеся собі в цих проблемах змиріться з ними і навчиться з ними жити. Не бичуючи себе. Це дасть вам внутрішній спокій і мир. І об’єктивну оцінку реальності і пізнання себе самого.
   Тепер, коли ви вже не ненавидите себе, і спізнали правду про себе можна переходити до наступного кроку – шукати допомоги. Ні, я не маю на увазі чергові психологічні тренінги чи курси самовдосконалення.  Хоча й вони можуть стати вам у пригоді. Я кажу про те, щоб звернутися до Вищої Сили, яка створила нас такими, якими ми є. Так, так, мова йде про Бога. Не переживайте, я не збираюся Вас навертати у нову віру чи промивати мізки. Просто подумайте про це – якщо ми всі створені Богом, то Він, як люблячий батько, напевно, хоче допомогти нам у наших пошуках самовдосконалення. Все, що потрібно – це звернутися до Нього з молитвою та проханням про допомогу. І тоді там де ми не можемо змінити себе розуміючи що людина обмежена у своїх силах, у війні проти своїх поганих рис характеру, Він дасть Вам саме ті сили та натхнення, яких Вам так не вистачає. Він допоможе вам змінити свій характер на той який буде до, вподоби йому. Хоча, знаєте, якщо ви атеїст то будете за одно і мати нагоду  перевірити, чи Він узагалі там є.  І з ним познайомитися. 
  Звичайно, Бог – не якийсь там Хотабич, який виконує всі наші забаганки. Але Він дав нам розум, сили та натхнення, щоб ми могли змінюватися самі. Тож не варто розраховувати, що Він просто візьме і вирішить всі ваші проблеми. Але Він завжди поруч, щоб допомогти, підтримати та направити Вас на правильний шлях. Ну, або просто посміятися з Ваших витівок, як добрий батько.
   Що це усвідомлення дає нам на практиці. І як воно готує нас до нашого щасливого подружнього життя. Усвідомивши те що Бог любить нас  і сприймає такими як миє, а потім з любов’ю не ламаючи нас, працює над нашим характером. Дає нам прообраз того як ми маємо вести себе із коханим, (коханою) і якими ми маємо бути батьками. Перш за все сприймати свою другу половину такою як вона є. І якщо вказувати на якісь неправильні вчинки чи недоліки то тільки з любов’ю та смерінням, розуміючи те що ви нічим не кращі. Із своїми тараканами в голові і в характері.
   Отже, друзі, пам’ятайте: приймайте себе, шукайте допомоги у Вищих Сил (чи то Бога, чи то прибульців), і не забувайте про гумор – він може стати вашим найкращим помічником у боротьбі з недоліками. Ну а тепер, якщо ви ще не втекли, давайтеі далі  разом продовжимо наші мудрствування про сенс життя. Бо ж без цього ніяк не можна, правда ж?