вона мовчала довго і тривожно
був час мовчати
час не говорити
її зелені очі стали чорні
не від тривог
від мрій , що не здійснити
хіба свобода дістається правді ?
хіба законом є вчорашній день ?
вона жила життя і поспішала
їй на сьогодні двадцять і чотири -
все...
не озиратися
не скніти у жалобі
ще будуть дні
ще є запас на міць
вона втрачала час і міф ілюзій
ще жодної не втіливши із мрій
одна година
дві
двадцять чотири
все , як і вчора - дарма , що нове
мовчати певно краще , ніж кричати
в мовчанні все ж є дещо золоте...
Відредаговано: 07.11.2023