Подорож до іншої країни.

СИНТАКСИС

... Сказати, що я був повністю розчарований, означало нічого не сказати. Мене охоплював повний розпач. Будь-яка дурниця чи дрібниця, що вимагали від мене хоч якихось мінімальних реакцій, викликали цілу бурю негативних емоцій, які зривалися потоком жалості до самого себе. Пробувати їх стримувати я навіть не намагався. Вистачало всього кілька хвилин, щоб утихомирити полум'я образи і ненависті до того, що відбувалося навколо. Логікою і розумом абияк пояснювалося, що де все так, як і потрібно бути. А потім наставав вибух, і всередині мене прокидався маленький хлопчик, який своїм плачем заповнював усю душу. І тоді я повністю віддавався тій величезній хвилі нервового трепету, що накривала мене з головою.
 
Чому, ну чому, це все відбувалося зі мною?!
Чому ставлення людей до мене не таке, яке мені хотілося б? Чи стало зовсім іншим і аж ніяк не на краще?
Коли, нарешті, я отримаю те, чого так довго прагну?

Всі ці питання шаленим роєм гули у мене в голові, змушуючи буквально кричати від зневіри та несправедливості.
Такого «обурення» на всіх і на все вистачало не на півгодини, а набагато більше. Але процес бродіння думок, дурних і зовсім порожніх, з приводу дрібниці розтягувався мало не на кілька днів. Бувало так, що накрутивши себе, я всю ніч зовсім не міг заснути, при цьому мулячись ще й головним болем.
Розуміти та приймати всю суть того, що відбувається, не хотілося. Зручна позиція скривдженої та нещасної дитини, яка примхливо вимагає справедливості, не давала бажаного результату, і лише «заспокоювала» тим, що все навколо сволоти та дурні.
Досить уже втомившись від подібного ставлення до оточуючого і до свого життя, я постарався заспокоїтися і пообіцяв реагувати на все спокійніше, піддаючи простому поясненню логікою та раціональністю. Звичайно ж суб'єктивною…
Необхідно було перестати бачити несправедливість, що відбувається стосовно мене особисто, якої по суті й не існувало. І продовжувати шлях туди, куди саме я вирішив рухатись. Чи не намагатися перебільшувати свою проблему, а створювати з неї завдання, яке необхідно вирішити. І назавжди припинити звертати увагу на перипетії чужих життів та доль. Як казав Наставник: «Думай потрібно лише про свою дупу! Якщо сусід мені заважає жити, то це лише його проблема. Моє завдання полягає в тому, чого я хочу в цьому житті… Але тільки доти, доки це не заважає іншим!».
Так, мені тепер сильно його не вистачало.

Я згадував багато з того, що він намагався вкласти в мене, які знання про розуміння та регулювання життя давав. Він дуже багато розповідав, наводив аналогії, і жартував з мене, вважаючи занудою, які прагнуть знайти собі універсальну справедливість. А про те, що мене засмучувало чи обурювало, говорив лише те, що все, що сталося, є результатом дії лінощів, бажання всім сподобатися і улюбленій позиції жертви. Зізнатись чесно, я не зовсім розумів усього сказаного.
- Балбес, адже для того, щоб нібито залишатися в новизні, бути постійно в попиті, ти весь час розповідаєш будь-яку нісенітницю, яка з тобою відбувається. Повторюєш і повторюєш раз-по-раз, роблячи реальним не тільки для інших, але в першу чергу для себе Слова роблять твоэ життя! Добре, якщо це ти робиш для себе самого. Але ж ні, тобі необхідно все твоє сміття розкидати навколо, розповідати всім і кожному.
- Я не бачу в цьому нічого поганого. Що поганого, якщо я можу поділитись своєю проблемою з близькими мені людьми?
- А я бачу! Повторюючи раз-по-раз всяку нісенітницю ти створюєш саме для себе ту стіну, яку важко буде подолати. Чи не краще говорити про те, чого ти йдеш і намагаєшся досягти. Спроби знаходити рішення, а чи не констатація проблеми. Тобі необхідно звертати увагу на свій синтаксис, на зміст слів та їх складову.
- Як це? - запитав я.
Питання буквально вирвалося з мого горла.
- Все дуже просто. Давай уявімо, що ти нарешті проекзаменував собі тими чотирма ідіотськими питаннями. Якось зміг відповісти на них, і визначитися зі своєю метою. Не остаточно, але вивірено. Нарешті ти сів за кермо і готовий натиснути на газ передчуваючи, як на шаленій швидкості наближатимешся до такого бажаного і довгоочікуваного призу. І… ти помічаєш, що машина ледве повзе по болоту та бруду, постійно застряючи та буксуючи у в'язкому ґрунті. Ай-яй-яй, що таке? Тебе, швидше за все, це буквально вибешуватиме, а постійним питанням стане: «Ну чому знову все не так?»
- Ти вмієш заспокоїти, - відповів я на його промову. - Але як же?..
- Все дуже просто, - тут же продовжив Наставник, - твоя мета лише іграшка, розвага, що не має особливо важливого для тебе значення. Ти ще не готовий думати про неї, бажати її, прагнути її, хоча б дванадцять годин на добу. Вона не перетворюється на завдання, яке необхідно вирішити у будь-якому випадку.
- Тоді такі цілі мають бути надто важливими. Вони ведуть до зміни звичного способу життя або радикальніше - всього життя. Це не цілі, а надзавдання від яких віє фанатизмом.
- А ти значить хочеш їхати на автомобілі досконало про не вміючи ним керувати і навіть не маючи можливості його придбати. Лежачи на дивані, звичайно ж, не заборонено витати у візуалізаціях повторюючи мантри благополуччя. Але на тому ти зупинишся.
- А як же вивірена постановка цілей, бачення кінцевого результату, віра в довершене?
- Маячня і дурість. Про віру ми вже якось з тобою говорили: мало хто з людей може повірити настільки сильно й безапеляційно, що опустить руки і почавши чекати врешті-решт дочекається бажаного… Ти можеш бачити кінцевий результат, ніхто цього не відкидає. Але для його досягнення тобі необхідні зусилля та вірний додаток сил. Тобто, постійно вирішувати завдання з досягнення, наче рівняння з багатьма невідомими. І настане момент, коли рішення буде знайдено. При цьому списано безліч зошитів з невірними чи сумнівними рішеннями. І лише тоді, поки ти не перестанеш шукати його.
Ось тому, після з'ясування через питання свого надзавдання, необхідно зайнятися синтаксисом.
- Щось на тебе це не дуже схоже, - сказав я. - Раніше ти відкидав майже все, що стосувалося зубріжці афірмацій.
- А я і зараз ставлюся до цього, як марного засмічення власної голови. Зрозумій, що коли ти визначився з якоюсь метою, - я зараз говорю не про труси і торти, а про ті, що змінюють уклад нашого життя, - уяви, що вирушаєш у велику подорож. Це особливе переселення в зовсім іншу та чужу країну. Тільки зауваж, що саме змінюється у людей, коли відбуваються зміни? Першим завжди і категорично змінюється словниковий запас. Приходять нові слова, а старі зникають. У міру розвитку техніки, змін кліматичних умов, здобуття нової професії та при переїзді в іншу країну відразу відгукується мовна складова особистості.
Тож ти назвав свою країну. Дорога тобі не відома, але ти йдеш тільки по ній, не відволікаючись на посмикування з боку та позиви звернути на сторонні проблеми увагу. І тепер перше, що необхідно зробити, це вивчити мову тієї держави, де ти збирався жити. Адже без такого багажу ніхто не випише дозволу на проживання, та й навряд чи там приживешся. А стражник - життя ще й викине недбайливого переселенця назад туди, звідки той прибув. Така собі депортація…
Мотнувши в сумніві головою, я замислився.
- Значить, ти хочеш сказати, що якщо людина повторюватиме сотні разів на день: «Я володію мільйоном», вона коли-небудь?
Почухавши потилицю Наставник зіпсував ідіотську гримасу, що викликало в мене сміх.
- Виїжджаючи туристом в іншу країну, ти ж не довдониш обраною мовою лише одну фразу: «Я турист!». Або прийшовши на нове місце роботи вимовляєш назву всього лише одного інструменту. Так і тут, кажучи, що маєш мільйон, ти можеш мати мільйон вошей або проблем. І буде чудово, якщо ти нікуди не прийдеш.
- Який вихід?!
- Та найпростіший. Багато хто намагається думати і знаходити ідеї на кілька десятків мільйонів, і лише одиниці думають на мільярд. Вирушаючи в дорогу до своєї країни, ти концентруючись на ній, спеціалізуєшся особливим чином. Твою мову наповнюють ті слова, які відповідають тому способу життя, про який ти мрієш і до якого йдеш. Скажімо, якими словами сповнена мова сільського жителя, які проблеми турбують його? А слюсаря на його робочому місці? Артиста чи бухгалтера? Невже ти думаєш, що, наприклад, юрист почне розповідати черговому клієнтові якусь нісенітницю про несправедливе життя і божевільні ціни в супермаркеті, про те, як він хоче стати яхтсменом і мріє обігнути земну кулю. Кожен професіонал зосереджений на своїй справі та займаючись ним отримує дивіденди, однозначно та гарантовано.
Ось саме так повинен діяти і той, хто йде до своєї мети: мати професійний синтаксис. Звичайно ж, відразу нічого не вийде і твій мозок чинитиме опір нововведенням. Але постійні дії у досягненні зроблять свою справу. Для зручності просто склади розмовник або словничок для себе. Подумай перш, які терміни, слова та звороти будуть у твоєму новому житті, і запиши їх. І злісно замінюй ними ті, що тримають тебе там, де тобі вже набридло бути.