Розділ 6. Пробудження Ардену

Ніч опустилася на гори Ардену, і лише сріблясте світло двох місяців торкалося схилів, немов шовковий покрив. Крістіна сиділа біля вогнища, спостерігаючи, як полум’я грає у її долонях — воно ніби тягнулося до неї, слухаючись кожного подиху.

— Ти це бачиш? — тихо спитала вона, не відриваючи погляду від язиків полум’я.
Рейнар кивнув, обережно нахилившись ближче.
— Так. Арден відгукується. Це твоя сила… — у його голосі звучала не тільки захопленість, а й тінь страху. — Але ти ще не вмієш нею керувати, та з часом ти навчишся, тому що це твоя місія, твоє покликання. Я допоможу тобі всім чим зможу.

Крістіна відчула, як щось тепле і живе пробуджується всередині неї — те, що спало всі ці дні. Вогонь більше не палив, а слухняно стискався в її руках, наче живий. На мить їй здалося, що він намагається щось сказати, щось показати.

Перед її очима з’явився образ — величезне дерево зі срібним листям, що сяяло в темряві. Його коріння пронизувало землю, а від гілок розтікалося сяйво, яке торкалося кожного куточка світу.

— Світове Древо… — прошепотів Рейнар, коли Крістіна описала побачене. — Воно давно зникло з легенд. Воно кличе тебе і ми маємо його знайти. В ньому відповіді на всі твої запитання.

Крістіна повільно підвелася. Повітря навколо затремтіло, і полум’я раптом згасло, залишивши тільки світло, що йшло від неї самої.
—  Я не хочу рятувати світ, — сказала вона тремтячим голосом. — Я просто хочу знайти шлях додому.

Рейнар зробив крок до неї, його рука торкнулася її плеча.
— Можливо, шлях додому пролягає саме через те, щоб врятувати Арден. Бо цей світ тепер пов’язаний із тобою.

У ту ж мить із темряви пролунав шепіт. Голоси — глухі, ніби з-під землі. Повітря потемніло, і навколо них здійнявся холодний вітер.

— Вони знайшли нас… — прошепотів Рейнар, вихоплюючи меч. — Вороги відчули твоє пробудження.

Крістіна відчула, як її серце б’ється все швидше, а в грудях палає сила, яку вона не розуміла, але знала — тепер вона не зможе її зупинити.

Вогонь у її долонях знову спалахнув, яскравіше, ніж будь-коли раніше. І світ Ардену затремтів в очікуванні.

— Ми маємо продовжити шлях не можна на довго затримується, тому що вони вже близько.