Розділ 3. Замок у небі

Політ здавався сном. Вітер обіймав мене, немов живий, крила Рейнара били повітря з такою силою, що кожен змах відлунював у моїх грудях. Я боялася розплющити очі, але коли наважилася — побачила неймовірне.
Під нами розкинувся світ, який не міг належати Землі: ліси, що світилися у темряві, гірські хребти, що тяглися вдалечінь, і озера, у яких відбивалося подвійний місяць.

Коли ми приземлилися, переді мною постав замок — величний, мов створений із каменю та світла. Його вежі губилися у хмарах, а стіни дихали старовиною. Рейнар обережно постав мене на землю.

— Ласкаво просимо до Астралісу, — сказав він. — Мого дому.

Я дивилася, не в змозі вимовити ні слова. У повітрі відчувався аромат металу і вогню, ніби самі стіни зберігали дихання драконів.

— Тут ти будеш у безпеці, — додав він, і вперше в його голосі я почула не лише силу, а й турботу.

Мене провели у велику залу, де вогонь у каміні горів синім полум’ям. Кам’яні колони прикрашали візерунки з луски, а на стінах висіли старовинні гобелени з зображенням драконів — величних, могутніх, але водночас сумних.

— Вони справжні? — запитала я.
— Так, — відповів Рейнар тихо. — Це мої предки. Кожен із них охороняв цей світ і… свою істину.

Я не зрозуміла останніх слів, але не встигла запитати — Рейнар торкнувся мого зап’ястка.
Його пальці були гарячі, і там, де він доторкнувся, під шкірою на мить спалахнув знак — тонке сяйво, схоже на полум’я.

— Що це?..
— Зв’язок, — промовив він. — Доказ того, що сила вже пробуджується.

Мене охопив страх і захоплення водночас.
— Але я не хочу бути… чиєюсь.

Він зустрів мій погляд.
— Ти не моя власність, Крістіно. Ти моя рівна. Моя істинна. Але це вибір, який ти зробиш сама.

Я опустила очі, не знаючи, що сказати. Слова застрягли в горлі.

Коли ніч опустилася на замок, мені дали покої — простору кімнату з вікнами, що виходили просто в зоряне небо. Я довго не могла заснути. Вітер за вікном шепотів незнайомими словами, а десь у глибині душі щось прокидалося.

Перед тим як заплющити очі, я почула його голос — тихий, майже як подих.

— Спи спокійно, моя істинна. Завтра ти дізнаєшся, ким ти є насправді