1.6

Я не могла довго сидіти склавши руки, повинна була дізнатися хто винен у смерті Андрія, що з ним сталося?. Серце розвивалась від того, що ніхто не зможе мене зрозуміти, я не зможу нікому розповісти, що було тієї ночі. Зібравшись думками вирішила поїхати знову в той самий ліс. Сонце почало сідати, ліс був наповнений чимось невинним й в той самий час жахливим. Довго шукавши галявину я все-таки її знайшла, там було менше людей ніж у минулий раз, все було подібно, танці, пісня, одяг. Ось й початок, дівчина провалилась крізь землю, куди вони діваються?. Тепер у мене не було страху, вирішила подивитись, можливо там якась яма. Але там не було нічого, мою увагу привернув галас, дівчата ставали в коло, але тепер в колові була я. З усіх сил почала вириватись, але це було марно, через мить відчула як до моїх ніг підступала вода, мить і я у ній, захлинаючись від води, старалась випірнути, все марно, це був кінець.
Я прокинулась у лікарні, мене встигли врятувати рибалки, пізніше мені розповіли, що це були хворі люди, вони вірили, якщо так робити, люди потрапляють у кращий світ. Біля лісу була психіатрична лікарня, інколи їх випускали прогулятися, ми не змогли б цього помітити, адже вони давали відвар, що міг затьмарити розум, ось чому все здавалось дивним, він міг спотворити спогади, тому я й не пам’ятаю деякі моменти. Андрія й справді збила машина, знайшли камеру, на яку ми все знімали, там все й побачили. Пройшов час, поки я змогла все усвідомити й повернутися у нормальне життя.