Подоляночка
1.3
Камера витримала не довго, через хвилин тридцять розрядилась, Андрій почав шукати батарейки, та вони пропали. Поговорити так і не вдалось ні ским, усі були зайняті кожен своєю справою. Ближче до восьмої години прийшли ще люди, були лише жінки, тому Андрію було не зручно й ми вирішили піти. Ми обійшли весь ліс, але поверталися на ту саму галявину де танцювали жінки, вони розпалили вогнище, щось співали, говорили, лунав дзвінкий сміх від якого ставало моторошно. Я повернулась, щоб поговорити з Андрієм, але його ніде не було, серце вискакувало з грудей. Пусто ні одного чоловіка не було. Тоді вирішила його пошукати, проте все марно. Ніби його й не було. Все починалось, дівчата ставали в коло й співали пісню про подоляночку, ту саму пісню з дитинства, все було так по-дитячому, аж раптом дівчина з центра кола зникла, вона провалилась крізь землю. Не думаючи я побігла туди, проте мене зупинили зі словами — «прийде й твоя черга». Я не хотіла залишатись тут ні на хвилину, проте вибратись не могла, куди пішов Андрій тут не безпечно, невинна гра перетворилась на жахливий фільм.
Сльози лилися самі по собі я ще себе так безпомічно не відчувала ніколи, стільки людей, а поговорити не було ским, аж раптом побачила дівчину, яка ховалась за дерева, в неї був переляканий вигляд, тому вирішила підійти до неї.
#627 в Містика/Жахи
#969 в Детектив/Трилер
Відредаговано: 13.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
