Коли квіти будуть розцвітати, сонце вийде на долину, прийде та, що забере з собою, дівчину по центрі колу. Хоровод будемо водити, подоляночку любити, коли вгодимо ми їй будемо жити й ворожити.
Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона сіла,
Тут вона впала,
До землі припала,
Сім літ не вмивалась,
Бо води не мала.
Ой устань, устань, подоляночко,
Ой устань, устань, молодесенька!
Умий своє личко,
Та личко біленьке,
Біжи до Дунаю,
Бери молоденьку,
Бери ту, що скраю!