Джейк
Дивився на дівчину та бачив осуд в її очах. Неодноразово хотів поговорити з нею. Був впевнений - коли вона дізнається всю правду, то все пробачить. Вона зрозуміє, що я не збирався кидати її. Тепер ні за що не зроблю цього, адже кохаю. Я буду бігати за нею, мов те цуценя і ні за що не полишу надій на наше примирення.
Алекса вкотре уникала мене. Не давала наблизитися. Тільки репетиції в нас проходили разом. Все інше вона робила самостійно, не хотіла бачити мене.
Інколи виникало шалене бажання схопити її в оберемок та змусити слухати. Доводилося заспокоюватися себе, щоб не наламати ще більшу купу дров.
Коли почався наш виступ я одразу не міг сконцентруватися. Її слова змусили мене на мить оторопіти, але помітивши впевненість Алекси, з’явився азарт. Дівчина надихнула мене, додала сил. Її рухи змушували докладати всю свою майстерність.
Я пишався, що зміг допомогти їй подолати свої страхи. Такі таланти не потрібно приховувати. Тепер вона рухалася не гірше за мене. Їй допомагали наші репетиції, наполегливість й почуття, котрі сиділи глибоко в середині.
На мить я завмирав спостерігаючи за її рухами. Її сальто були плавними та легкими. Алекса немов пурхала в повітрі. Моїм тілом пройшовся струм, я відчув весь біль, котрий приніс їй.
Потім наші рухи стали єдиними. Танець об’єднав нас, допоміг знайти спільну мову. Мелодія допомагала, керувала та поєднувала.
І от музика припиняється. Ми чекаємо вердикту. Бачу, як моя дівчинка тремтить та нервує. В цей момент беру її за руку. Охоплена переживаннями, вона не відштовхує мене, зовсім не реагує. Очі наповнюються сльозами. Мені хочеться витерти солоні краплинки з кутиків її очей, але тримаю себе в руках. Не хочу налякати.
Я неодноразово очікував вердикту, тому мені легше перенести все це. Хотів було повідомити їй, що все нормально. По обличчям глядачів я вже бачу, що ми на висоті, вони шоковані й схвильовані. Тільки мовчу, адже вона має пройти всі етапи переживань. Ці хвилюючи почуття не варті ніяких грошей. Їх варто перенести.
Нарешті чую оплески. Поступово вони перемішуються з криками:
- Молодці!
- Браво!
- Чарівно!
Переводжу погляд на Алексу й не можу не усміхнутися. В нас все вийшло.
- Це твоя перемога, - шепочу їй. - Всі ці оплески для тебе. Без тебе в мене не вийшло б такого чуттєвого танцю. Ти змусила мене... - мої слова обриває один з глядачів, котрий приніс Алексі квіти.
- Дякую, дякую, - шепоче дівчина й ллє сльози.
На табло висвічуються наші оцінки. Одноголосно - сорок. Всі члени журі встали, щоб поаплодувати нам.
Не встигаємо ми покинути сцену, як мене оточують журналісти.
- Джейк Мірей, ви повернулися так несподівано й ваш виступ приголомшив усіх, - кричать вони, підсовуючи мікрофон ближче до мене.
Не даю Алексі втекти, міцно тримаю її руку.
- Завдяки цій дівчині в мене все вдалося, - усміхаюся я.
- Хто вона? - викрикують люди з мікрофонами. - Де ви ховали таку талановиту дівчину?
- Це невеличкий секрет. Коли вона захоче, самі дізнаєтеся. Впевнений, про неї ви ще почуєте і не раз, адже такий талант не може залишитися без уваги.
- Ви з нею в стосунках? Ви кохаєте одне одного?
- Без коментарів, - якщо я і зізнаюся в коханні, то тільки їй особисто, а коли Алекса прийме мої почуття, то можна і на весь світ.
Ледь змогли проштовхнутися крізь скажений натовп допитливих людей.
- Тепер не зможемо вийти з готелю без переслідувань, - усміхнувся їй.
- Вже завтра другий виступ, байдуже, - відмахнулася Алекса та пішла в бік ліфту.
- Може відсвяткуємо перемогу? - хотів хоч якось знову стати ближчим до неї.
- Я дуже втомилася, нічого не хочу, - вона здригнулася й нервово почала перебирати руками низ куртки.
- Як хочеш, - важко видихнув та пішов в бік бару.
Можливо не варто сьогодні пити, але потрібно було трішки зняти стрес. До бару сходилися люди й стало шумно. Мене дратувало все довкола, тож прихопив пляшку та пішов до свого номеру.
- О, наш великий Джейк Мірей повернувся! - почувся збоку до нудоти солодкий голос.
Я не дивився на цю людину, але впевнений був, що то він - Пітер. В нього такий голос, що ні з ким не сплутаю. Огидний, до жахливості скрипучий і такий набридливий….Ніколи не думав, що в людині можуть зібратися стільки негативних якостей: підступність, заздрість, презирство та підлість. Все це про Пітера. Цей гад не гідний, щоб з ним говорити.
Стримав всі бажання розірвати цього чоловіка на частини, пішов геть з бару. От тільки йому не було спокою, наздогнав мене та перегородив шлях.
- Тобі мало було минулого разу? - процідив крізь зуби.
- Реванш хочу взяти, - криво усміхнувся він.
- Не випробовуй мене, - я ледь стримував себе. Знав, що чоловік навмисне провокує мене, щоб я отримав дискваліфікацію. Дивний він... Не пожалкує своїм здоров’ям аби тільки завадити моїй перемозі.
- Гарну кралю ти знайшов, - розтягнув губи в клоунській усмішці. - Повідомиш, як буле вагітна.
- Ти! - я підняв кулак й хотів було зарядити йому в пику. Раптом пригадав слова Алекси, про те, що потрібно тримати себе в руках, що ніхто не повинен отримати бажаного й вивести нас з себе. Рука застигла в повітрі. Я відштовхнув чоловіка та пішов далі.
- Ти залишився таким же нездарою, як і був! - кричав він на весь хол готелю. - Тобі ніколи не стати кращим за мене!
Зайшовши в ліфт, показав йому непристойний жест та подарував йому переможну посмішку. Вкотре, усвідомив, що спілкування з Алексою не минуло безслідно. Вона зробила мене значно кращим.
Зранку було важко встати. Прийняв холодний душ, вдягнувся та пішов до коханої. Тепер не боявся цього слова й з легкістю приймав почуття до неї.
- Готова? - дівчина також вийшла в коридор.
- Сьогодні не так страшно, - усміхнулася вона. - Ти щось погано виглядаєш.
- Так, трішки перебрав вчора.
- Ти п’єш перед таким відповідальним днем?! - показала вона своє невдоволення.
#9200 в Любовні романи
#3573 в Сучасний любовний роман
#2077 в Жіночий роман
випробування між закоханими, різні характери _ одна мета, незламні герої
Відредаговано: 01.11.2021