Глава 19

Алекса

Дім Джейка був просто величезним, але дуже занедбаним. Якби випадково прогулювалася по цій місцевості й зайшла до будівлі, ніколи б не подумала, що вона належить моєму танцювальному партнерові.

— Ти казав, що будинок маленький, — здивувалася я.

— А хіба не так? — повів він плечима.

— Я б так не сказала.

— В кожного своє поняття розмірів, — усміхнувся він.

Будинок був оформленим в англійському стилі. Тут не було нічого зайвого, лише подекуди, на стінах та підлозі, були помітні сліди від певних предметів інтер’єру. На моє запитання про це, Джейк ніяк не відреагував, вдаючи, що не чує.

Мене дуже дивувало його ставлення. Останнім часом він все більше розкривався переді мною й не завжди з приємного боку. То він добрий та турботливий, опікується мною, сміється з жартів, які анітрохи не смішні, а вже наступної миті зривається й починає проклинати всіх довкола.

Чесно кажучи, мене це насторожувало. Особливо такий стан, як зараз. Він відгороджувався від усього й просто мовчав, а достукатися до нього було практично неможливо. Джейк замкнувся в собі, в своєму внутрішньому світі. Таким він мені подобався найменше.

Я розумію, що на нього могли вплинути розмова з міс Едвардс та зустріч зі старим знайомим, якого, здається, він люто ненавидить. Але ж не на мені він повинен зривати свою злість. Навіть якщо це проста гра у мовчанку.

— Ось твоя кімната. Я буду в іншому крилі, раптом що, — почав говорити він, але всі його слова пролітали повз вуха, бо моя увага була зосереджена на кімнаті.

Видно було, що над цим приміщенням попрацювала вправна жіноча рука. Хоча й кімната не була схожою на звичайну гостьову. Можливо, тут жила попередня власниця цього будинку?

Думки про таємниці будинку відкинула подалі, адже обійшовши всю кімнату, зрозуміла, що ванна розташована не в суміжній кімнаті й потрібно запитати у Джейка, де вона.

Пошуки власника будинку, зайняли значно більше часу, ніж я очікувала. Якщо мені раніше здавалося, що будинок великий, то це ще було применшенням, адже кімнат було й справді безліч. Йти доводилося з ввімкненим ліхтариком на телефоні, який майже не давав жодного результату, бо ввімкнути світло не вдалося. Певно, тут його просто немає.

Приблизно години через дві, я добралася до правого крила й почала відчиняти всі двері підряд. Добряче набридло це робити, тому обходила приміщення без стуку.

Ось вже вкотре штовхнула нові двері й пролунав жахливий скрип. Руки мимоволі потягнулися до вух, щоб приглушити цей звук, я не втрималася й розреготалася. Напевне мене б уже ніщо не змогло зупинити. Здається, в мене почалася істерика через марні пошуки господаря.

Я не одразу помітила оголене тіло чоловіка. Від неочікуваності, Джейк підскочив на ліжку й покотився прямісінько на підлогу й цим привернув мою увагу.

Здавалося б, впала людина, потрібно допомогти, але я ніяк не могла зупинитися й продовжувала сміятися настільки сильно, що аж присіла від спазмів в животі.

Джейк також не стримався, дивлячись на мене, й ми сміялися доти, поки не забракло сил й обличчя почало болюче відкликатися на міміку.

Напевне, це була найщасливіша мить у наших життях і ні я, ні Джейк, не хотіли її переривати. Ледь вдалося взяти себе в руки та заспокоїтися.

— Що ти хотіла? — запитав Джейк, який вже також вгамувався.

— Ти так і не показав мені, де тут ванна кімната.

— Ти так довго шукала мою кімнату, невже не знайшла потрібної? — різко вимовив він, але замовк, певно зрозумівши, що грубіянить.

—  Не подумав, що ти тут вперше, — пом’якшив свій тон чоловік. —  Чомусь здавалося, наче знаєш цей будинок й була в ньому вже не раз. Зачекай секунду в коридорі, зараз проведу.

Виявилося, що я обійшла не всі кімнати в цьому будинку. Необхідна кімната знаходилася не так далеко від моєї, але я не пошкодувала, що витратила кілька годин, адже так гарно посміятися мені ще ніколи не вдавалося.

Наступного ранку я прокинулася від смачного запаху, що заполонив увесь будинок. Мені ще ніколи не хотілося так їсти, як зараз. Швиденько вдягнувши джинси й придбану вчора легеньку кофтину, закрутила щось незрозуміле на голові та пішла на запах.

— Якщо це смакує так само неймовірно, як і пахне, то офіційно оголошую тебе найкращим кухарем в усьому світі, — весело промовила я.

Після вчорашнього вечора зникла вся ніяковість у моїй поведінці, коли він був поруч. Тепер Джейк був для мене найкращим другом, якого неначе знала все життя.

— Обіцяю, точно не пошкодуєш, — усміхнувся він й собі та попрямував до мене зі сковорідкою, з якої все ще йшла пара.

Він вправно переклав смакоту до моєї тарілки й зробив те саме для себе. На вигляд звичайний омлет, а от запах — ладна язика проковтнути від такої смакоти.

— Це просто божественно,— муркотіла я, з насолодою доїдаючи останній шматочок. — Можна рецепт?

— Це сімейна таємниця, а я пообіцяв, що ніколи й нікому її не розкрию,— в очах Джейка миготіли іскорки веселощів.

— Та нууу, — засмутилася я.

— Жартую, жартую, — миттю здався він. — Це звичайний омлет, просто особливі інгредієнти, які важко роздобути у Мехіко. Я деколи спеціально за ними приїздив сюди. Як-не-як, а майже година їзди не так уже й багато, якщо хочеш приготувати таку смакоту.

— Ніколи б не подумала, що ти вмієш готувати.

— За ці три місяці ти ще багато про мене дізнаєшся. Нам потрібно бути більш відкритими одне для одного, щоб вразити суддів на всіх трьох етапах конкурсу й перемогти.

— Стривай, три етапи?! — здивувалася я, наче нічого подібного не пригадувала. — Ніхто мені не говорив, що на сцену доведеться виходити тричі.

— Ти впораєшся. Ми зможемо майстерно виступити. От побачиш, перемога точно буде за нами, — почав він одразу ж заспокоювати, але страх знову завойовував мене.

Він миттю відчув мій стан й ми одразу ж вирушили на площу. Потрібно було негайно повернути мою впевненість, інакше я могла просто розклеїтися й всі тренування були б марними.