Глава 16

Джейк

Ця дівчина не виходила в мене з голови. Перед очима досі стояв її засмучений вираз обличчя, коли ми прощалися. Щось знову трапилося в житті Алекси, от тільки що? Разів п’ять набирав її номер, хотів розпитати про все, але не наважувався дочекатися початку виклику. Хто я такий, що чіплятимуся з допитами до бідолашної дівчини? Навряд чи вона мені щось розповість.

Не знайшов кращого виходу, як зателефонувати Майклу.

— Привіт, друже, — защебетав я. — Можеш дати слухавку Ізабеллі?

— Привіт, — здивовано протягнув він. — Нащо тобі моя дружина?

— Гадаю, що в тебе питати про Алексу немає сенсу.

Хвилинна тиша й почувся голос дружини друга. От, який він молодець: без зайвих питань виконав моє прохання!

— Пробач, що турбую, але мене хвилює стан Алекси. Сьогодні постійно була сумною й про щось думала.

— Ти погано знаєш мою любу подружку. Такий вже в неї характер, звикнеш з часом.

— Е, ні! Я бачу риси характеру й внутрішній стан. Щось таки її турбує.

— Я нічого не знаю, — чувся в голосі певний фальш.

— А про те, що вона поки житиме в твоєму будинку також не знаєш?

— Вона попросила тимчасово пожити у нас. Сказала, що хоче з’їхати від мами й жити окремо.

Ледь не завив від останніх слів жінки. Вона сказала мені те саме, що й Алекса. От тепер ламай голову: чи мене обманюють, чи це дійсно так.

— Я не звик лізти в чужі проблеми. Вирішив запитати в тебе, бо це заважає нашим тренуванням.

— Пробач, нічим не можу допомогти, — з жалем в голосі видихнула Ізабелла.

Розмова не дала бажаного результату, тож довелося попрощатися й змусити свій організм відпочити. За порадою Майкла, завтра я повезу дівчину в сусіднє місто. Там часто, на центральній площі, проходять танцювальні тренінги. Треба вмовити дівчину станцювати на публіку.

Ледь дочекався ранку. Здавалося, що не спав взагалі, але сил було хоч відбавляй. Зараз я міг бігти кілометрову дистанцію без спочинку.

— Вдягайся, я чекаю, — щойно взяла Алекса слухавку, наказав їй.

— Взагалі-то, ти мене розбудив! — обурилася вона.

— Зараз ти обов’язково прокинешся. В мене є для тебе сюрприз, — не даючи дівчині оговтатися й почати ставити запитання, завершив дзвінок.

Був впевнений, що вона не змусить мене довго чекати. Дівчата полюбляють загадки, тож цікавість швидко підніме її з ліжка.

Не так вже швидко вона вийшла, але це було ефектно. Вільна блуза розліталася від найменшого впливу вітерцю, оголюючи живіт, джинси та наполовину розпущене волосся. Не розбираюся в зачісках, але спереду волосся не було, лише позаду хвилями спадало по спині. Тендітна шия відкривалася погляду, я завис від цієї картини.

Наче б то нічого особливого, але вона неймовірна, приваблива, така світла й незаймано неперевершена.

— Що змусило тебе так рано підняти мене з ліжка? — нахмурила вона брови.

Алекса намагалася виглядати злою, але як би вона не намагалася, в неї це не виходило. Цей янгол не здатен на таке темне почуття. Сяйво навколо неї затьмарює будь-який розсерджений блиск.

— Вибач, але на сьогодні в нас багато справ, — завів двигун. — Зараз поснідаємо, а потім треба з’їздити в одне місце.

— Ти завжди робиш те, що тобі заманеться не питаючи думки інших?

— Повір, я нічого поганого не роблю. Це для спільної справи, для конкурсу.

По дівчині було видно, що їй не сподобалася моя ідея, але вона промовчала. Прикро, що вона робить висновки не дізнавшись про що йде мова.

“Нічого, я тебе відучу.” — пообіцяв подумки сам собі.

Тепер, після того, як вона з’явилася в моєму житті, для мене головною метою є розкриття цього ніжного створіння. Ні, я не хочу псувати дівчину. Я хочу зробити з неї зірку. Я бачив на що вона здатна й тому хочу, щоб це побачили інші. Таку красу гріх ховати!

Ми посиділи в кав’ярні. Потрібно було остаточно прокинутися для нас обох. Все складалося саме так, як я хотів. Тільки ж не може бути все гладко! Потрібно ж було зустріти цю нестерпну жіночку.

— Джейк! Як я рада тебе бачити, — почувся за спиною скрипучий голос пані Едвардс.

Я не бачив жінки, але впізнав її. Важко забути цю, м’яко кажучи, без комплексну даму. Спиною відчував пронизливий погляд та почав нервувати. Єдина особа котра викликає в мене бажання сховатися та втекти.

— Навзаєм. Пробачте, але я поспішаю, — хотів було зникнути в машині й повернутися до своєї дівчинки, але ця мадам схопила мене під лікоть й заскрипіла у вухо:

— Я тебе не затримаю. Мова піде про танцювальну студію в якій ти тренуєшся, — після останнього слова провела вільною рукою вздовж хребта. — Гарну поставу собі зробив. Якщо хочеш виграти час, то можемо сьогодні повечеряти й обговорити долю студії.

Одразу зрозумів натяки жіночки. Почало нудити від картинки, котра з’явилася перед очима. Фу! Бридко навіть згадувати про неї, не те що описувати.

— Ви, певно… — обережно прибрав її руку й зло глянув на пані Едвардс. — Сплутали мене з кимось іншим. Хлопчики за викликом знаходяться за іншою адресою. Можу дати номерок.

Видно було, як вона розлютилася. Очі забігали, ледь не налились кров’ю, подих пришвидшився, а щоки набули багряного відтінку.

— Як ти смієш! Ти знаєш, з ким розмовляєш, хлопчисько?! — летіла слина, мов зміїна отрута. — Я розчавлю тебе, мов таргана!

— У вас наче б то не така велика ступня, — усміхнувся їй.

Не мав бажання спілкуватися далі. Відчинив двері машини й повернувся на водійське місце. Наостанок ця панянка подарувала мені “ніжні слова”: “Завтра же вимітайся з приміщення студії!”.

Двигун заревів немов мій внутрішній стан. Я кипів зсередини так само, як моя лялечка (машина). Якби міг розігнати таку саму швидкість, то біг би, не оглядаючись, подалі від цього місця. Ні, краще взагалі це містечко покинути. Самі лише змії навколо. Не рахуючи кількох осіб, котрих можна полічити на пальцях.

— Джейк, мені страшно, — почув з боку наляканий голос Алекси.

Отямився, коли зрозумів, що перевищив швидкість. Для повного щастя не вистачало ще натрапити на правоохоронців. Тоді взагалі не потрапимо сьогодні нікуди й всі плани коту під хвіст!