Глава 8

Джейк

Дежа вю. Вона знову втекла, після неприємного моменту з сукнею.

«Що ж це коїться? — розсердився подумки. — Невже наші зустрічі постійно закінчуватимуться втечами?»

Мов скажений бігав будинком в пошуках чарівної незнайомки. Всі ці події ще більше манили до неї. Тепер моєю єдиною метою стала вона! Я не заспокоюсь поки не дізнаюся про неї все.

Ця дівчина не виходить з думок, вона зачарувала мене з першого дня нашої зустрічі. Я не можу спокійно пересуватися містом, мені всюди ввижається це тендітне створіння. Ніколи ще не відчував такого потягу до жінок. Якесь затьмарення!

Її волошкові очі не виходять з моєї голови, всюди вбачаю їх й не можу зупинити свої фантазії. Я мов божевільний уявляю наш танець, як торкаюся її ніжної шкіри й вдихаю квітковий аромат.

Мав змогу сьогодні доторкнутися до її маленької руки й це вплинуло на мої фантазії, ще мить й я ухопив би її в свої обійми та не відпустив, навіть перед страхом смерті.

Тепер вона моя, ми поєднані невидимою ниттю й я зроблю все, щоб вона це також зрозуміла!

Ми будемо чудовою парою й жодний танцюрист не буде нам суперником.

Всі ці почуття викликали спогади, котрі нестерпно заважали мені розкритися. Вони зробили мене черствим та інколи жорстоким.

Шість років тому

— Ти думаєш своєю головою хоч інколи? — лютувала мама.

— Я впевнений в своїх силах.

— Ти не погано розвинув свої навички в балеті, — вкотре намагалася напоумити мене. — Нащо ти вирішив і його кинути?

— Це не моє, як ти не розумієш!

— А що твоє? Ти вже стільки стилів змінив. Можливо, танці взагалі не твоє?

— Я шукатиму той стиль, допоки не відчую, що саме в ньому почуваюся вільним.

— Краще б подумав про перспективнішу роботу для себе. Танці нехай будуть хобі.

Вкотре видихнув, зрозумівши, що ця розмова не приведе ні до чого хорошого. Мене чекає нервовий зрив, а мама вкотре питиме заспокійливе.

Вирішив втекти від цієї розмови й впевнено пішов до виходу.

— Зауваж, якщо ти не схаменешся, — кричала вона мені в слід. — Я лишу тебе спадку!

В знак згоди, махнув рукою й гримнув дверима. З того дня я майже не спілкувався з нею. Привітання зі святами, сухі питання про життя й все на цьому. Не думав, що знайшовши себе в танцях, втрачу найріднішу жінку в своєму житті.

Сьогодення

— Друже, — вивів мене зі спогадів Майкл. — З тобою все добре? Дивний ти якийсь.

— Я зустрів…

— Ходімо, в мене для тебе є сюрприз, — потяг він мене за руку. — Зараз сюди прийде Ізабелла з подругою, ми вас познайомимо.

— Невже сватати мене вирішив?

— Це ти сам вже вирішуй, — розсміявся друг. — Я не Купідон.

— Що б ти знав… — я заціпенів на півслові, бо побачив, з ким йде його дружина.

Ізабелла йшла з тією незнайомкою. Остання змінилася за пів години своєї відсутності до невпізнання.

Тепер вона була вдягнена в червоний комбінезон з вирізом на грудях у вигляді серця, котрий виглядав не надто вульгарно, але змушував не відводити погляду. Так і вабив подивитися, що приховує тканина.

Волосся зібране в гарну зачіску. Локони спадали на шию хвилею й заважали роздивитися тендітну лінію. Рука так і тяглася, щоб прибрати пасма.

Я майже не чув розмови. Мов зачарований дивився на її уста.

«Алекса, — бриніло ім’я в моїй голові. — Чарівна, вродлива незнайомка з таким же ім’ям — Алекса!»

Я мов той збоченець пускав слину й вперто спостерігав за її рухами. Ні, я не дивився на груди, чи заборонені місця. Очі, губи, рожеві щічки — цих місць вистачило, щоб впевнитися в справжності чарів дівчини.

— А ти згоден прийняти нашу пропозицію, — кинув на мене здивований погляд тренер.

Я швидко закліпав очима. Здавалося, що зараз Алекса зникне й це моя уява грає зі мною злі жарти. Все залишилось на місцях.

«Бовдур! Візьми себе в руки!» — крикнув до себе в думках.

— Джейк? — підняла одну брову господиня будинку.

— Звісно, — розплився в безглуздій усмішці. Моє обличчя втратило пружність й здавалося, потекло мов свіча.

— То й чудово, я дуже рада, що в нас будуть такі чудові куми, — усміхнулася дівчина й обійняла нас почергово.

— Гадаю, варто за це випити, — озвався Майкл і протягнув нам келих з шампанським.

— За знайомство, — підняв келих до дівчини.

Вона почервоніла, але повторила мій жест.

— Сподіваюсь, ти більше не тікатимеш, — нахилився до неї в момент, коли господарів відволік хтось з гостей.

— Ти давно знаєш Майкла?

— П’ять років.

— Чому раніше я тебе тут не бачила?

— Якось не виходило, — задумливо почесав потилицю.

Довго я не міг мовчати, безліч питань вертілося на язику, але одне я все ж таки задав:

— Ти десь танцюєш?

Видно було, що дівчина занервувала й міцно стисла келих. У відповідь, в знак заперечення, похитала головою.

— Ти дуже гарно рухаєшся. Не буду ходити довкола, — впевнено мовив я. — В мене є до тебе пропозиція. Стань моєю напарницею.

— Що?

— Я давно шукаю собі пару. Менше ніж через три місяці буде конкурс з танців. Я б хотів, щоб ти склала мені компанію й ми виграли конкурс.

— Ні! — одразу почув неочікувану відповідь.

— Ти навіть не подумала?

— Мені не треба довго думати, щоб приймати рішення, — її відповідь не була твердою, хоч вона й намагалася.

— Не поспішай так, це чудова можливість показати себе й вдосконалити свої вміння. Якщо ти дійсно ніколи не танцювала, то тобі випав неймовірний шанс. Я популярний танцівник в країні й мій успіх допоможе тобі стати відомою.

— Мене це не цікавить, — вона розвернулася, щоб піти.

— Почекай, — схопив її за руку.

В цей момент заграла музика. Це була «Shakira — Objection», саме те, що зараз потрібно. Я впевнений, що вона не відмовить й музика нас поведе.

Я повів її подалі від стіни. Дівчина намагалася вирватися, але коли почав свої рухи, вона зупинилася й розгублено подивилася в мій бік.