Глава 4

Джейк

«От, бовдур! — розізлився на себе. — Налякав дівчину.»

Треба було дочекатися коли вона закінчить свій танець, а тільки потім, заходити до будівлі й говорити до неї.

Та я й не винен, це все вона! Я був затьмарений її танцем. Вона зачарувала мене ним й я ледь стримався, щоб не стати поруч з нею й віддатися приємним мотивам музики. Вперше я пошкодував, що ніколи не мав пари — такої пари! Ця дівчина гідна напарниця для мене.

Щойно я побачив її через вікно, то відчув, що саме її шукав. Мені потрібна ця дівчина. Я її обов’язково знайду.

За допомогою її ніжним рухам та моєму вмінню влаштувати шоу, ми обов’язково виграємо той конкурс. Ця дівчина затьмарить всіх учасників.

«Ммм… А яке в неї волосся, воно плавно рухалося разом з нею.» — вкотре захоплювався її красою.

Я був так зачарований цією дівчиною, що й не помітив, як доїхав до дому. Мене переслідував її образ й ті рухи, котрі створювало її тіло.

Дивно, що вона була вдягнена бозна в що. На ній був спортивний костюм, здавалося, що на декілька розмірів більший, але мій чоловічий погляд зміг розгледіти всю тендітність цього милого створіння.

Я впевнений, що зустрівши її раніше, не звернув би уваги на неї, але зараз, я впізнаю її серед тисячі.

— Що сьогодні з тобою? — здивувався друг тренер.

Подивився на Майкла здивованим поглядом:

— А що зі мною?

— Ти мов літаєш в небесах. Постійно про щось задуманий.

— Друже, — поклав на його плече руку. — Я вчора знайшов собі напарницю.

— Що? Ти кепкуєш з мене?

— Ні, нарешті я знайшов ту, котру так довго шукав. Вона чарівна, — солодко розплився я в усмішці.

— То де та, котра змогла сподобатися тобі? Коли ти її приведеш?

— Гадаю, що сьогодні я її зустріну й завтра ми будемо вже тренуватися разом, — почесав потилицю.

— Щось я не розумію цього «гадаю»? Чому ти ще вчора їй не запропонував? Ти мав вже сьогодні привести її сюди!

— Вона втекла.

Друг розсміявся на всю залу, аж сльози бризнули з очей.

— Чому я не здивований? — зміг взяти себе до рук та заспокоїтись. — Знайшов дівчину й вона втекла. Що ж ти їй такого наговорив?

— Нічого. Сказав комплімент.

— В тому дусі, що казав вчора дівчатам?

— Ні, — навіть трішки образився на друга. — Сказав, що вона гарно танцює.

— Й все? Чому ж вона втекла.

— Не знаю, — стенув плечима. — Можливо через те, що я підглядав за її танцем.

Потім я все розповів йому, бо втомився відповідати на його питання.

— Ну й справи, — в кінці розповіді вимовив тренер. — Мені й самому хочеться подивитися на цю дівчину. Дивно, що непримітне вбрання, могло викликати в тебе цікавість. Тобі ж ледь не оголених дівчат подавай.

— В тому то й річ, що вона привернула увагу своїми рухами. На неї хоч мішка вдягни, все одно буде чудово виглядати. Вона привернула увагу вмінням відчувати ритм й своєю чуттєвістю.

— І як ти плануєш зустріти її знову?

— Я буду щодня приїздити в ту будівлю й чекати на неї.

— А якщо вона не прийде?

— Про це я ще не думав, але щось мені підказує, що прийде.

Майже тиждень повертався до місця зустрічі й чекав на незнайомку. Ходив будівлею, вивчав її та захоплювався старовинним інтер’єром. Це місце викликало спокій, урівноваженість. Не раз вмикав програвач, здавалося, що вона прийде за покликом музики.

— Ти не думаєш, що вона не місцева й могла повернутися в рідне місто? — намагався переконати мене Майкл.

— Я вірю в те, що зустріну її знову.

— Самою вірою не перемогти.

Що я міг відповісти? Він був правий, але моя впертість не давала змоги відмовитись від свого задуму. Якщо треба буде, то я готовий написати оголошення й розшукувати її. Навіть конкурс опинився на другому місці, головне — вона!

Нарешті, мої старання не стали марними й я побачив її знову. Я спостерігав, як дівчина обережно підкрадається до будівлі, постійно оглядається й ледь не тремтить.

В звичайній ходьбі можна було розгледіти танцювальні рухи, вона плавно рухала тілом й причаровувала. Я захоплено вивчав дівчину й не помітив жодних недоліків.

Сьогодні на ній був джинсовий комбінезон й я міг ще краще роздивитися тендітне тіло дівчини. В моїх думках одразу спливли картинки нашого танцю. Це було танго: пристрасне, чуттєве, нестримне.

Від самої тільки уяви відчув легке збудження.

«Що ж буде коли зможу тримати її в своїх обіймах? — думав я, не відводячи свого погляду від неї. — Ця дівчина варта уваги, вона викликає цікавість.»

Вийшов зі свого сховку, маючи намір дізнатися, хто вона й запропонувати участь в конкурсі.

Не міг не скористатися своїм почуттям гумору й замість звичного «привіт», промовив склад «бу», котрий використовують, щоб налякати.

Скоріш за все, вона не звикла до жартів й у відповідь, ледь не огріла мене палицею. Мене це не могло не звеселити й всім своїм виглядом показав свій стан.

Зблизька вона була ще гарнішою: її блакитні очі сяяли, а багряні уста потребували поцілунку. Навіть в нерухомому стані, я бачив рух, спостерігав за течією крові по її венах й пульсацією на скронях.

Ледь стримував бажання, щоб не доторкнутися до шиї, не притиснути злякане дівча. Вона була такою маленькою, тендітною й чуттєвою, що мій голос викликав тремтіння в усьому її тілі.

Дівчина також не приховувала своєї цікавості й роздивлялася мене.

«Крихітка, — усміхався сам до себе. — Тобі сподобається те, що ти побачиш під светром. Обіцяю, що тренуватися буду в самих шортах.»

А як вона ніяковіла. Мммм… Я ледь не втрачав розум, якби вона не була такою наляканою, то не зважав би ні на що. Перше б, чим ми зайнялись, явно не танцями! Я б навчив її всім тонкощам стосунків між чоловіком та жінкою.

Щойно розмова почала складатися, мій телефон заверещав, порушуючи всю таємничість цього місця.

— Джейк, нашу студію закривають, — повідомив тренер. — Її віддають під готель.