Глава 2

Джейк

— Ти знущаєшся? Що за показ моделей ти тут влаштував? — сердиті очі тренера, а віднедавна мого товариша, дивились на мене.

Це був чудовий чоловік, майстер своєї справи. Багато тренерів відмовлялися братися за мене через мій складний характер, а от Майкла не зупинило це й ось уже п’ять років він тренує мене, висвітлюючи всі мої найкращі якості в танці.

Хоча, я б не сказав, що вони в мене є. Скоріш за все, всі мої якості, навіть негативні, позитивно впливають на танець. Я вивільняю всю свою нестримність, повністю віддаюся музиці забуваючи про все навколо.

Завдяки моєму характеру, силі, войовничості, впевненості в собі, я знайшов себе через двадцять довгих років в хіп-хоп. В цьому стилі можна поєднати елементи різноманітних видів танцю і це було якраз те, що мені було потрібно.

Загалом, хіп-хоп допоміг відчувати легкість, свободу імпровізації, віддзеркалення глибини внутрішнього світу та настрою. Тому я й зупинився саме на ньому й вже п’ять років не міняю своїх вподобань.

— Це танцівниці, — усміхнувся у відповідь.

— Ти з усіма танцювати збираєшся?

— Звичайно, що ні. Виберу одну єдину.

— І котра з них та єдина? — прискіпливо оглядів він дівчат.

— Немає, — засумував я.

— Джейк, таке відношення до конкурсу не приведе тебе до перемоги.

— А що ти пропонуєш? Взяти аби-кого з вулиці!?

— Чим тобі ось ця не подобається? — тицьнув пальцем в рудоволосу красуню. — Вона підходить тобі за зростом, за темпераментом.

Чоловік гарно розбирався в людях, бачив внутрішній світ танцюриста, а найголовніше — міг скерувати мене в потрібний бік. Певно, через це між нами з’явився дружній зв’язок.

— Вона підходить мені тільки, як лялька в ліжко, рухи ж некоординовані, — розізлився я та вдарив кулаком по коліну. — А ще надто повільна, та постійно сміється. До того ж, як можна брати в партнерки людину, яка не знає, що танцювати, не відчуває ритму.

Моя критика жовчю лилася з мене, а я просто припинив звертати увагу на ображені моськи дівчат й все говорив та говорив. Жодна з них не викликала моєї поваги. Вони не мали родзинки, певної привабливості, мов роботи, робили все на автоматі.

Мені потрібна чуттєва партнерка, котра покаже всю ніжність танцю за нас обох.

— Задоволений, тепер в нашому місті в тебе не буде жодної напарниці, — пригнічено сказав тренер обводячи рукою пусту залу.

— Отже, шукатиму в іншому місті.

— В тебе три місяці до конкурсу. Врахуй те, що тобі не тільки треба знайти пару, а й підготувати конкурсні номери на всі три етапи.

— Безглуздя! — обурився я. — Що за умови такі!? От як можна було скасувати всі сольні номінації?.

— Кожен конкурс має певні правила.

— Сольно в мене краще виходить.

— Звісно, — усміхнувся тренер. — Це ти підтвердив не на одному змаганні, а от тепер доведи всім, що ти можеш бути кращим в усьому, що тебе не зупинить дует.

Я не один день думав стосовно цього задуму й начебто, нічого неможливого, але в той самий час нездійсненне завдання для мене.

Потренувався годинку, відпрацював нові рухи, попрощався з Майклом та поїхав додому. Шлях був не довгим, але затори нервували. Я перебирав пальцями по керму своєї пташки та не стримував почуттів, все в середині вирувало.

На радіо заграла композиція й, одразу ж, у моїй голові виникли рухові елементи. Часто бувало таке, що я зупинявся на узбіччі та виходив потанцювати, щоб не забути жодного елементу, але це неможливо було зробити саме тут.

Мені потрібно більше простору, а не траса з величезною кількістю машин. Пригадав, що неподалік цього району, на виїзді з міста, бачив занедбаний будинок, тож швидко зорієнтувався та поїхав туди.

Коли зупинився неподалік будівлі, вирішив пройти всередину. Дивно, але щось вело мене туди. Я міг спокій повторити рухи біля машини, адже тут було затишно й далеченько від проїзної дороги, але йшов, не зважаючи на зарості.

Підходячи ближче, мені почулася цікава музика, типу RnB, але більш старовинна, з дев’яностих, чи що?

«Сподіваюсь, це не моя фантазія грає божевільний жарт зі мною!» — подумав я, продовжуючи йти.

Пробирався крізь зарості, спотикався на нерівній дорозі й все чіткіше чув мелодію. Вона мене вела, була моїми очима. В голові з’являлися картинки танцю, котрий я залюбки б виконав.

Підійшов ближче та завмер, вражений красою рухів дівчини.