РОЗДІЛ 13 Перший виступ на сцені

Листопад змінився груднем. Діти гралися на вулиці або ліпили сніговиків. В школах розпочалися канікули. Комунальні служби не встигали розчищати дороги з тротуарами через потужні снігопади. 

Марта лежала в ліжку з температурою. Ярослав знову вчився дбати про неї. Розповідав цікаві історії, годував бульйоном з засушеними скибками чорного хліба. Понад усе йому хотілося аби сестра одужала. Заради неї піде на будь які поступки.

Друзі теж часто навідувалися до них. Співали пісні, читали вірші, обмінювалися думками щодо свого бачення майбутнього. Їм хотілося вірити, що все буде добре. Що вони житимуть у вільній країні, де нема болю, страху і сліз. Де можна спокійно висловлювати свою думку, не боячись доносів. 

-- Марто, а ти про що мрієш?- поцікався у неї Тім,  налаштовуючи гітару.

-- Про мир і спокій. - тихо озвалася вона. - Ще створювати власні пісні.

--Це чудова ідея.- промовив Майк.- Ми читали твої тексти. Вони дуже сильні. Схожі на пісні нашого улюбленого гурту.

Ви так вважаєте?-  тихо запитала у них жінка. Її організм ще був ослаблений. 

--Так.- відповів за всіх Сем- Ми допоможемо просувати твої пісні. 

Далі щиро й душевно полилися пісні Івасюка, Білозіра, Зінкевича, Яремчука і Тріо Мареничів. Це було справжнє внутрішнє єднання. Українська мова ставала щитом проти темряви офіціозу, освітлюючи  їхній шлях. Коли останні акорди стихли в кімнаті запанувала тиша. Друзі попрощалися і покинули їхню затишну квартиру. 

Марта після того почала швидко одужувати. Треба було готуватися до свого першого публічного виступу на сцені у філармонії. Друзі повсякчас їй допомогали.

Щодня вона ставала впевненішою в собі. Перебирала струни гітари підбиваючи акорди й тональності. Переписувала текст, щоб він зазвучав. Вперше за довгий час точно знала, що має робити.

Ось нарешті настав цей урочистий для неї день. На календарі було 29 грудня. Нарешті про її творчість дізнаються інші. Стоячи за кулісами Марта відчувала легке хвилювання. ,, Раптом у мене не вийде?" - думала про себе. Перевіривши востаннє звучання гітари вона глибоко вдихнула і вийшла на сцену. Глядачі затамували подих в очікуванні. Серед них були її друзі музиканти. Кожен хвилювався за неї по- своєму. 

Вийшовши на сцену вона привіталася з усіма і загравши перші акорди почала співати. 

-- Ми повірили у казку, що майбутнім стала вмить.

Тиха віра і бажання загоряються в душі. 

Ми йдемо вперед зі стягом синьо - жовтим у руці 

в дивне місце, де лунає рідна мова й рідна пісня.

Люди вслухалися в слова і тихо плакали. Адже нарешті почули те, що так довго носили в собі. 

Після завершення пісні в залі запанувала тиша. Та ось хтось несміливо заплескав в долині. Оплески ставали гучнішими й гучнішими. На сцену виліз Олег і при всіх поцілував її в губи. Згодом піднялися Ярослав, Тіма, Семен, Майк та Гнат. Їхні душі переповнювала ейфорія від такої урочистої події. В декого на очах вступили сльози. 

За вікном, тим часом продовжував падати лапатий сніг, вкриваючи землю білим покривалом. 

Ще через півроку Марта з Олегом нарешті розписалися в Рацсі. Були присутні тільки найближчі друзі та рідні. Марта була по- справжньому щасливою. Її мрія стати справжнім музикантом нарешті почала здійснюється. 

А десь далеко на вулицях Львова почала лунати дивна мелодія, яка згодом стане візитівкою гурту,, Брати Гадюкіни ''.