РОЗДІЛ 13 Віра в себе

Листопад змінився груднем. Діти гралися на вулиці або ліпили сніговиків. В школах розпочалися канікули. Комунальні служби не встигали розчищати дороги з тротуарами через потужні снігопади. 

Марта лежала в ліжку з температурою. Ярослав вчився дбати про неї. Розповідав цікаві історії, годував бульйоном з засушеними скибками чорного хліба. Понад усе йому хотілося аби сестра одужала. Заради неї піде на будь які поступки.

Друзі теж часто навідувалися до них. Співали пісні, читали вірші, обмінювалися думками щодо свого бачення майбутнього. Їм хотілося вірити, що все буде добре. Що вони житимуть у вільній країні, де нема болю, страху і сліз. Де можна спокійно висловлювати свою думку, не боячись доносів. 

• Марто, а ти про що мрієш?- поцікався у неї Тіма, налаштовуючи гітару.
• Про мир і спокій. - тихо озвалася вона. - Ще створювати пісні.
• Це чудова ідея.- промовив Майк.- Ми читали твої тексти. Вони дуже сильні. Схожі на пісні нашого улюбленого гурту.
• Ви так вважаєте?- спитала жінка. Організм після простуди ще був ослаблений.
• Так.- відповів за всіх Семен.- Ми допоможемо просувати пісні.

Далі щиро й душевно полилися пісні Івасюка, Білозіра, Зінкевича, Яремчука і Тріо Мареничів. Це було справжнє внутрішнє єднання. Українська мова ставала щитом проти темряви офіціозу, освітлюючи  їхній шлях. Коли останні акорди стихли в кімнаті запанувала тиша. Друзі попрощалися і покинули їхню затишну квартиру. 

Марта після того почала швидко одужувати. Треба було готуватися до свого першого публічного виступу на сцені у філармонії. Друзі повсякчас їй допомогали. 

 Щодня вона ставала впевненішою в собі. Перебирала струни гітари підбиваючи акорди й тональності. Переписувала текст, щоб він зазвучав. Вперше за довгий час точно знала, що має робити.

Ось нарешті настав цей урочистий для неї день. Нарешті про її творчість дізнаються інші. Стоячи за кулісами Марта відчувала легке хвилювання. ,, Раптом у мене не вийде?" - думала про себе. Перевіривши востаннє звучання гітари вона глибоко вдихнула і вийшла на сцену. Глядачі затамували подих в очікуванні. Серед них були її друзі музиканти. Кожен хвилювався за неї по- своєму. 

Вона привіталася з усіма і загравши перші акорди почала співати. 

• Ми повірили у казку, що майбутнім стала вмить. Наша віра та бажання загоряються в душі.

Люди вслухалися в слова і тихо плакали. Адже нарешті почули те, що так довго носили в собі. 

Після завершення пісні в залі запанувала тиша. Та ось хтось несміливо заплескав в долині. Оплески ставали гучнішими й гучнішими. На сцену виліз Олег і при всіх поцілував її в губи. Згодом піднялися Ярослав, Тіма, Семен, Майк та Гнат. Їхні душі переповнювала ейфорія від такої урочистої події. В декого на очах вступили сльози. 

За вікном тим часом продовжував падати лапатий сніг, вкриваючи землю білим покривалом.