РОЗДІЛ 9 Фільм, який змінив усе

Перший тиждень листопада пролетів на диво швидко. Розпочався другий. З неба падав сніг, вкриваючи дороги з тротуарами білим покривалом. Їздили травмваї з автобусами. Люди вистоювали довжелезні черги з надією отримати більше продуктів, одягу та взуття. Прапори червоніли маками на будівлях. 

Марта нудилася в бібліотеці. Останнім часом її колега Тамара Іванівна Василенко зовсім здуріла. Постійно перевіряла полиці з книжками аби раптом не натрапити на самвидавну збірочку. Що поробиш зі старенькою 67- річною жінкою, яка лишилася одна на цьому світі? Хіба подумки покрутити пальцям біля скроні. 

 Єдине бентежило її надмірне вихваляння того порядку, який досі панував у місті. Люди в сірих плащах,  забувши про обережність, дедалі частіше приїжджали за кимось. Розуміла, що рано чи пізно можуть приїхати за нею. Вона не вписувалися в їхню систему цінностей. Так само як її друзі музиканти. 

Люди дуже часто почали обговорювати між собою вихід нового фільму. Стверджували, що там буде та сама пісня. Крім того одного з персонажів цього фільму гратиме відомий музикант. Марта одразу зрозуміла про кого йдеться. 

Після роботи вона зайшла в гості до свого друга Тимофія, які всі називали Тіма. Відчинивши двері, впустив її всередину квартири. Там вже лунали пісні Тріо Мареничів.

• Чаю? - запропонував їй.
• Залюбки.- мовила Марта. Їй дуже подобалася його простота в спілкуванні з іншими. Зайшла до кімнати і сіла на килим.
• Ти підеш на цей фільм? - поцікався у неї, один з музикантів самоучок.- Кажуть має бути щось цікаве.
• Звісно, що піду. - тихо мовила жінка, усміхаючись.
• Я - теж.- озвався ще один хлопець, підморгуючи. - Нарешті покажуть справжнє кіно.

Після того всі дружно розсміялися. Напруження, яке відчувалося в повітрі повільно розтануло. 

• Де можна роздобути квитки? - поцікавилась у Тіми, коли той подав їй горнятко з чаєм.
• За це не хвилюйся. - сказав він.- Я вже їх дістав.

Від почутого усі враз замовкли. Добре розуміли скільки зусиль довелося докласти аби їх роздобути. 

Чоловік уважно обвів поглядом присутніх і мовив:

• З кожного по червінцю. Це буде чесна плата за мою роботу.
• Звісно.- першою озвалася Марта, витягуючи з сумки гроші.- Ось тримай.

Тримаючи в руках квиток вона відчувала як сильно б'ється серце в грудях. Згадала про брата і попросила в Тіми ще один. Дала йому ще одну купюру. Тепер ще й він зможе  його переглянути. 

Вернувшись додому, вона зайшла в кімнату, де був брат. Він сидів за столом, читаючи нову книжку. В його погляді іноді з'явилася настороженість. 

• Я сьогодні дістала квитки на фільм ,,Даса ''. - мовила Марта, простягнувши один йому.
• Думаєш варто йти ?- поцікавився в неї. - Мені ж  небажано світитися.
• Я все розумію, - тихо сказала Марта. - Але не можна весь час проводили вдома. -  Від того можна збожеволіти.
• Це правда .- усміхнувся він. - Дякую. Встав і обійняв її за плечі.
• Ти - найкраща у світі сестра.
• А ти- найкращий брат.- озвалася вона, торкаючись його плеча.

Після вони разом зайшли в кухню вечеряти. Цього разу на столі стояла варена картопля з тюлькою і декілька шматків хліба. Проста і дуже ситна вечеря, яка давала відчуття затишку й тепла. 

Згодом зібралися й пішли в кінотеатр. Людей було настільки багато, що здавалося ніби усе місто вирішило переглянути цей фільм. 

Раптом хтось схопив Марту за руку. Обернувшись вона побачила Олега. 

• Ти теж вирішила піти? - запитав чоловік, цілуючи її в щоку.
• Так.- відповіла жінка. - Разом з Ярославом.

Чоловіки потиснути один одному руки і зайшли всередину. Там панувала напівтемрява. Пробравшись до своїх місць, сіли на стільці,  очікуючи на справжнє диво. 

В залі стояла тиша, яку іноді порушував шепіт між рядами. Марта відчувала як серце шалено калатало в грудях. Олег мовчки тримав її руку. Його самого переповнювало незрозуміле відчуття. Ярослав обережно озирався по сторонам, уважно вивчаючи публіку. Раптом серед них впізнав людину у сірому плащі.

,, Не до добра це''.- подумав про себе.

Нарешті почався фільм. Люди з завмиранням спостерігали за розвитком сюжету. Дехто плакав, хтось стискав кулаки, а хтось як Марта всмоктував мов губка воду правду. Нарешті вона змогла отримати те, що так палко жадала її власна душа.

Ярослав не відривав погляду від людини в сірому плащі. Той марно намагався злитися з публікою. 

Нарешті настав фінал фільму,,Даса ''. Залунала пісня, що вихором увірвалася в серця глядачів. Вони зірвалися з місць, почавши підспівувати текст. Вперше подих свободи відчувався настільки сильно. 

Чоловік в сірому плащі непомітно вийшов на вулицю. Його робота була виконана.