РОЗДІЛ 5 Нові виклики

Вернувшись додому пізно вночі жінка скинула з себе плащ і повільно сповзла на підлогу. Серце шалено калатало в грудях. Здавалося ще мить - і вистрибне з грудей. Ярослав мовчки вийшов в коридор. Побачивши сестру одразу усе зрозумів. Сів біля неї й обняв. Марта беззвучно плакала, кинувшись носом в його груди. Реальне життя починало лякати невідомістю. Здавалося саме повітря випромінювало небезпеку. 

Клавдія Степанівна визирнула на майданчик. Понад усе хотілося знати, що відбувається в сусідів. Їй було шкода Марту, але те, чим вона займалася у вільний від роботи час насторожувало. Жінка не розуміла її захоплення музикою. Та й старший брат Ярослав викликав підозри. 

 Їй 55- річній вдові відомого директора заводу не давала спокою сама думка про можливі зміни в суспільстві. Вона понад усе цінувала власний добробут, щоб з кимось ділитися. Відпрацювавши 30 років бухгалтером, отримувала тепер непогану пенсію. Могла дозволити собі будь які продукти та блага. 

Підійшовши до їхньої квартири вона намагалася зазирнути у вовчок. Нічого не змогла розгледіти через темряву. Різко розвернувшись жінка вернулася до себе, тихо бормочучи собі під ніс. 

Наплакавшись Марта підняла голову і шморгаючи носом мовила:

• Я тобі сорочку забруднила.
• Не страшно.- озвався до неї чоловік.- Головне, що тобі стало легше.
• Ми ледве втекли від тіней міста. Рано чи пізно вони  нас доберуться. Я боюся.
• Я-  теж. Але ми маємо триматися разом. Тільки разом можна здолати усі труднощі
• Ярику, ти впевнений у цьому? - прямо запитала Марта.
• Впевнений. - спокійно відповів той.- А тепер спати.
• Добре.- сказала вона, піднімаючись.

Лежали в ліжку вона довго не могла заснути. Не могла зізнатися самій собі, що відчуває безсилля перед труднощами реального життя. Я стосунки з Олегом ставали напруженими. Вони часто сварилися через дрібниці. Жоден не хотів визнавати свої помилки. 

Увімкнувши нічник вона сіла за стіл і почала писати тексти своїх пісень. Рано чи пізно про неї заговорять як про відомого музиканта й авторку текстів. 

Слова виходили кострубатими. Доводилося постійно переписувати текст, щоб він зазвучав. Хотілося втекти від себе. Від того, що відбувається навколо. 

За вікном лютував вітер. Дощ посилився. Місто давно спало, готуючись до нового дня. 

Раптом її очі почали злипатися й несподівано для себе жінка заснула. Снився їй дивний сон - ніби стоїть вона на пероні, проводжаючи когось. Обличчя розпливалися. Лише одне встигла запам'ятати. Це було обличчя фронтмена гурту,, Кіно ''. Здавалося його погляд проникав в саму душу, вивільняючи з неї приховані досі почуття. Він беззвучно ворушив губами, намагаючись щось сказати. Марта інтуїтивно здогадалася, що саме той мав на увазі. 

Прокинувшись вранці, сіла за стіл і написала готовий текст своєї першої пісні. ,, Якщо він зміг,то і я зможу ''.- подумала про себе.