ЧАСТИНА 9.

СТЕЛЛА САВАНН 

Вийшла із таємного ходу я дивним чином у знаменитому лісі Дейлімзу, що одразу біля будинку роду Саванн. 

Загалом гарна місцина, я часто сюди тікала, коли правила «леді» вже зовсім вбивали. Ліс давно обріз різними легендами, тому шукати мене тут не намагались. Сюди навіть ходити боялись. Бо тут то відьма, яка проклинає всіх, хто увійде в ліс водиться. То лісовий, що дороги плутає і вийти не дозволяє. Або навіть привид дівчиська, який колись заблукав і тепер зі злості вбиває. 

Нічого химерного особисто я звісно тут нічого не бачила. Хоча на цій землі і справді, колись принцеса одна померла, звідти казки. Та загалом це був тихий куточок — саме те, щоб привести думки до ладу. Ось і зараз я перевела подих, замислившись. 

Хід з бабусиного кабінету завжди приводив мене у бібліотеку. До лісу взагалі шляхів з середини дому не було. То звідки ж взявся? Гарно було б повернутись, та уважно простежити шлях. Проте я розуміла, що доведеться відкласти цю ідею, бо десь у домі на мене  полює той злидень. 

— Але повернутись доведеться, хоча б щоб на похорон встигнути, — сказала собі я. 

Несподівано медведячий рик перервав мої планування. На деякий час я навіть застигла в шоці. Ведмеді тут не водяться взагалі. 

Але цьому звірю явно байдуже на те, хто водиться в лісі Дейлімзу, а хто ні. 

«Перевертень», — одразу зрозуміла, коли цей самий ведмідь вибіг з лісу. 

І нісся він на всій швидкості прямо на мене. Звісно страху в мене не було, я можу захиститись магією. Хоча і полювання разом з чарами у цьому лісі під забороною — штрафу за це не буде, я захищаюсь. Та всеодо спробувала відійти з траекторії божевільного. 

— Та прожерана ж фея! — виругалась, коли звір послідував за мною.

— Р-р! — вигукнув ведмідь та різко обернувся за два кроки. 

Тоді я побачила власне ворога цього велетня. Чоловік у темному одязі з прихованим маскою обличчям. 

— Та зупинись ти, дурне! — закричав цей таємничий чоловік. — Допомогти хочу! 

— Р-р-р! — не бажав слухатись ведмідь. 

— Хоч ти будь розумною, — звернувся до мене незнайомець. — У нього в грудях стріла. 

Вигнувши брову, я кинула здивований погляд на перевертня. Обережно відійшла в бік і дійсно побачила, щось дуже схоже на стрілу.

— Р-р-р! — відповів мені ведмідь, коли я зіштовхнулась з його жовтими очіма.

Мда... бідося. 

— Звідки мені знати, що це зробив не ти? — запитала у несподіваного рятівника хижаків. 

— Ти бачиш у мене в руках лук чи стріли? — похмуро відповів він. 

— Ти міг загубити їх у лісі, — аргументувала я. 

— Якщо ти допоможеш цьому дурню, я від цього точно нічого не отримаю! — рикнув чоловік. 

От не знаю, чому, але було відчуття, що розмовляє зі мною не хлопчина, а саме дорослий чоловік. Голос був сильний, впевнений. Такий з‘являється тільки з роками практики на керівник посадах. 

— Добре, — сказала йому і обережно направила власні чари на здорованя. Хотілось би мені вірити, що це не пастка. 

— Приємно познайомитись з вами леді Саванн, — підійшов до мене ближче незнайомець. 

— Як здогадався? — меланхолічно запитала, хоча це і було очевидно. Впізнав по магії. 

— У родині Саваннів є лише один метаморф, а ми зараз біля вашого будинку. До того ж представників вашої раси не так вже багато у світі, і кожен з них мені відомий на ім‘я і обличчя. 

— Що ж... — зітхнула я і коварно додала. — І мене приємно познайомитись, Ваша Високосте. 

Ведмідь, як раз зцілився і я потерла чола. Цілительство взагалі не моя стихія, виснажує швидко. Але незнайомця цього перевертень навряд чи підпустив би до себе. 

— Що?! — шоковано вигукнув чоловік. 

— Жартую звісно, — розсміялась, проте уважно стежила за його реакцією. — Просто до списку всіх метаморфів мають доступ не так вже і багато людей: імператор звісно, принц, голова таємного відділу безпеки і голова власне самої безпеки імперії. Ще можливо деякі люди, які давали запит з якихось особистих причин. Ну і самі метаморфи. То ж хто з них ти? 

— Агент ТВБ, — збентеженно відповів чоловік. — І я приїхав до вас. 

Таємний відділ Безпеки Світлої Імперії є надзвичайно важливою організацією. Вони розслідують справи імперского значення по типу перевороту за допомогою наркотику. Їх імен не знає ніхто, їх облич не знає ніхто. Навіть близьким родичам не дозволено знати про їх другу особистість, якщо звісно ці близькі не у таємному відділі. Тим паче цікаво, що їм знадобилась саме я. Навіть не Крейз. 

Готують їх теж з певною специфікою і рівень секретности необмежений. Як тільки в одного агента народиться син відлік починається. У п‘ять років за ним прийдуть і навчання розпочнеться. Малого примусять дати справжню клятву на крові і жити подвійним життям, доки не прийде на заміну його власний син або ж не забере смерть. Тим цікавіше, що свою причетність до таємному відділу саме цей агент так легко розкрив. 

Відомо мені про них не так вже і багато, але більше за інших, завдяки дружбі з Крейзом і рідству з головною фрейліною імператриці Габріелою Саванн. Вже колишньою. 

— А детальніше? — нахмурилась я. 

— Давайте відведемо цього красеня хоча б до лікарні, а потім дорогою назад, я все вам поясню? — запропонував секретний агент, який дуже легко себе розсекретив. Хоча... 

— А як вас звати? 

— У агентів ТВБ немає імен при виконанні, лише порядковий номер. Звіть мене Шостий. 

Про цю деталь праці Таємного відділу безпеки знає небагато людей. Більшості лише відомо, що імен вони не розкривають, але як все ж таки один до одного звертаються звичайним громадянам не відомо. 

Тому зараз я йому повірю. І в котре подякую собі, що одного разу почала працювати з найкращим другом принца, який розсказував стільки всього важливого.

— Добре, — сперечатись не стала. Просто мовчки спостерігала, як один худорлявий взвалив на себе цілого ведмедя та легко поніс його знову до лісу. Треба нагадати собі ніколи не переходити дорогу агентам ТВБ.