ЧАСТИНА 3.

ДЕТЕКТИВ КРЕЙЗ

Леді Саванн була жінкою впевненою та сильною. Грізною, статною. Навіть зараз вона сіла, трохи нахиливши голову в бік, прикриваючи горло. Наче завжди була готова до бою. Хитра, бо встигла за декілька секунд роздивитись весь кабінет і зупинити очі на сейфі. Крейз був впевнений, що вкрасти важливі звідти документи, теж не поцурається.

Проте нахмурений лоб жінки одразу вказував, що проблема в неї важлива. А різкі рухи натякали на емоційність та тривожність. Як би леді Саванн, не намагалась приховати — вона була дуже перелякана. І це вже дуже цікаво... хто налякав одну з наймогутніших жінок нашої імперії?

Сині очі маркізи уважно слідкували за кожними діями детектива. Атмосфера у кабінеті була напружена.

— Кави? — вирішив, якось розлабити жінку Крейз.

— Дякую, але в мене мало часу, — сухо відповіла леді Саванн. — Давайте до справи.

— Слухаю вас, — кивнув детектив.

— Я володію своїм власним бізнесом. Про це всім відомо, я створюю меблі. Якісні та комфортні. Бренд Саванн найвідоміший в імперії. Тому я хочу, щоб мені гарантували приватність. Я хочу вам довіряти, містер Крейз.

— Ми підпишемо угоду і я дав вам клятву на крові, не хвилюйтесь. — відповів чоловік.

Він протянув леді стандартний договір з власним червоним підписом.

Насправді «клятва на крові» вже давно лише слова. Це просто звичайний документ. Без жодних натяків на магію. Але як данину традиціям, підпис виконується червоним кольором. Та вже скоріше, як формальність. Врешті решт, пройшли часи, коли з демонів робили рабів і тим, щоб захиститись потрібна була гарантована безпека. Для цього і була створена мітка кровью — вона гарантувала демону, що його не викличуть знову через пентаграму. Гарантія, що конкретно у цієї людини він в полоні більше не буде. Навіть на декілька секунд.

Леді Саванн деякий час витратила на ознайомлення з текстом та поставила підпис.

— Що ж... чудово, — кивнула жінка та почала розповідати. — Все про що пишуть редакції, всі чутки правда. Підняти такі статки чесно  неможливо. У мене є кримінальні зв‘язки. Більше того, свій власний незаконний бізнес. Казино. І довгий час мене все влаштовувало. Та зараз я розумію, що залишати його в себе ризиковано. Все більше людей говорять про те, що у маркізи Саванн брудні руки. Навіть втечу Стелли використовують, як аргумент. Начебто онука все знає і проти.

— А вона знає? — вигнув брову Крейз.

— Я ніколи не вплутували у ці справи Стеллу. Вона думає, що втеча її власний вибір. Смішно. Невже вона думає, що служниця випадково їй занесла рекламу університету? Вся кориспонденція у домі проходить через мене. А стипендія? Де вона бачила таку велику стипендію, як була в неї? Стелла завжди робила і буде робити те, що говорю я. І мені потрібно, щоб вона була в безпеці. Залишатись поруч зі мною для неї небезпечно.

— Тоді чому ви тут? Вплутуєте її у цю справу?

— Бо тут мені без вас ніяк. Мені... потрібна допомога, — маркіза відвела очі.

Було помітно, що просити не про неї. Та щось леді Саванн дуже налякало. Тому вона і поступилась гордістю.

— Що сталось далі, Леді Габріело?

Маркіза кинула вдячний погляд і продовжила розповідь.

— Мені потрібно було вийти з кримінального бізнесу. Я вирішила піти. І мої... скажімо друзі з цієї сфери, були не дуже раді. Але мені здавалось, що вони прийняли моє рішення.

— Здавалось, — повторив чоловік.

— Мені так здалось тому, що вийти я вирішила красиво. Продати казино. Я хотіла його продати і навіть знайшла покупців. Багато людей хотіли його купити. Та нещодавно там почали відбуватись дивні речі. Я втрачаю гроші.

— Поясніть, хіба цього не має бути?

— Казино завжди у перемозі. Так любе казати велика кількість людей, але мало, хто розуміє значення цих слів. Чесне казино, що плате податки дійсно про задоволення. І про часті втрати. Та у моєму все було інакше. Круп‘є вчасно змінювали карти, змінювали фішки. Якщо коротко, робили все, щоб казино увійшло в прибуток.

— Оманіють клієнтів, — закінчив за неї Крейз.

— Я почала втрачати кошти. Казино увійшло в мінус. І покупців на нього все менше. Залишилось лише троє. І вони хочуть купити мій бізнес майже за безцінок.

— Чи могли покупці влаштувати для вас проблеми, щоб зменшити ціну?

— Саме це я і хочу, щоб ви дізнались. Хто конкретно робить мені проблеми.

— Ще одне питання. Чи міг ваш персонал..

— Ні, — перебила його Габріела. — У своїх працівниках я впевнена. Це хтось сторонній.

— Чудово, — кивнув Крейз і посміхнувся.

***

Після того, як бабуся його напарниці пішла, Крейз відкинувся на спинку кресла. Виснажений і пригнічений. Він не спить вже другий день. Стільки всього...

Цей дивний труп чоловіка. Подих Смерті - наркотик. Новий та небезпечний. Люди гинуть. Статистика померлих у місті збільшується.

На фоні цього, справа леді Саванн здавалась дрібницею. Та досвічений детектив бачив у цих двох справ ниточку. Те саме, що об‘єднувало.

Кримінальна сфера. Джеремі Крейз розумів, що завдяки авторитету цієї жінки може вийти на виробників Подиху Смерті. Тому за цю справу потрібно було взятись власноруч.

— Стелла, — звернувся до напарниці Крейз. — Сьогодні вночі підемо у казино.

Дівчина не змусила себе чекати. Вона з‘явилась у дверях кабінету та струбовано подивилась на детектива.

— Щось серьйозне?

— Твоя бабуся попросила розслідувати, хто краде гроші у її казино. Доречі, ти знала, що вона володіє таким цікавим закладом? 

— Я мало, що знаю про її роботу, — хмикнула Стелла. — Але деякі речі помічала. Та чесно кажучі, я вважала, що цим займається дядько.

— Твій дядько? — вигнув брову Джеремі.

— Дядько Альфред постійнно їздив по справах бабусі. Він старший син і спадкоємиць. Тому у бізнес Саваннів увійшов швидко. Та доволі часто його помічали у казино. Журналісти писали, що Альфред Саванн зовсім програвся. І взагалі банкрот.