Розділ 2 - Невидимий лист

Султан різко звівся. Радники відсахнулися від нього, наче від отруйної змії. Його погляд сердитий, важкий, мов пісок у бурі  огорнув кожного. Але він не сказав ні слова. Лише спокійно, крок за кроком, рушив до своїх покоїв.

Там він вигнав слуг і замкнув двері на кілька замків, хоч це й не було потрібно ніхто і так не наважився б увійти без дозволу.

Він довго шукав свічку під ліжком. Коли нарешті знайшов, виникли проблеми з кресалом. Будь-хто здивувався б, побачивши султана, що сам робить таку роботу, замість того щоб покликати рабів. Але у нього з донькою була невелика таємниця і йому точно не хотілось щоб хтось дізнався що він досі грається так з своєю уже шістнадцятилітньою донькою

Коли нарешті вогник розгорівся, він обережно підніс папір до полум’я. На ньому почали проявлятися каракулі знову неохайні, але цього разу хоч текст був довшим.

---

Тату, я хочу покинути країну.  
Як майбутня правителька, я маю знати, як правити правильно. Тому я вирушаю набиратись досвіду у мудріших правителів, ніж ти.

Султан засміявся. Як завжди — різка. Але він і справді хотів зробити її спадкоємицею.

---

Хоч наша країна і явлється багатою, це буде правдою недовго. протягом 50-60років запаси дорогоцінних металів, за які ми розрослися, будуть майже повністю вичерпані. Якщо не вжити заходів — нас чекає крах а я точно не хочу щоб він був на моїй совісті.  
Я не можу звернутись до жодного з ТВОЇХ! радників: бо  всі вони розкрадають королівську скарбницю.  
Але, тату, не смій! оголошувати їм війну. Так, безсумнівно, ти володієш великою міццю. Але й вони наростили свою. Їх буде нелегко перемогти.  
І навіть якщо тобі це вдасться — куди ти подінеш гроші, які забереш?

---

Вона надто добре мене знає, — роздратовано подумав султан.

---

Правильно. Їх стільки, що ти не впораєшся.  
Тому моя порада: почни шукати розумних людей і перетягуй їх на свою сторону.  
Пізніше, зробивши їх радниками, ти зможеш по одному знищити зрадників і передати їхні багатства своїм людям.  
Але, молю тебе, не поспішай. Обирай мудро. Це — мої майбутні союзники. Не треба залякувати, як ти вмієш.  
Я додаю список людей, які, на мою думку, були б непаганим вибором .

За п’ять років я повернусь і буду активно допомагатиму тобі. Але зараз — почекай.  
Люблю тебе, тату.

---

Султан змучено відкинувся на диван. Коли вона встигла вирости? Це дівча, що виглядало як янголя, а характером могло дорівнятись до короля демонів.

Здається, ще недавно він із дружиною дивився на маленький згорток, у якому спала його кровинка.

— Ха-ха-ха! — Султан зайшовся диким реготом. А потім замовк. зараз він нічого не хотів робити.