Подих пустелі

Розділ 1- Зникла?!

Гуп.  
Кулак султана з такою силою гепнув об стіл, що кришталеві склянки, що стояли на ньому, попадали.  
— В сенсі — моя донька втекла?! — проревів він.  

Радники налякано дивилися на розбиті уламки. Одне необережне слово — і вони закінчать значно гірше.  
З усією повагою, тремтячи, один із них наблизився до султана. В руках він тримав чорний конверт із золотою печаткою.  

Король узяв його. Його огорнув гіркий полиновий аромат із нотками лимону. Не було сумнівів — лист від принцеси.  

Ззовні конверт виглядав цілком пристойно, але всередині — нашвидку надряпана записка, написана неакуратним жіночим почерком.  
Султан усміхнувся. З усіх його дітей найбільше він любив саме Талісу — чорноволосу, невсидющу дівчинку з хлопчачими повадками.  

Що вона знову вигадала? — подумав він і занурився в читання.

---

Дорогий батьку… (перекреслено)  
Ах, та навіщо всі ці Формальності.  
Я втекла. Не шукайте мене.

---

Король ошелешено дивився на листок. Його пальці стиснули край паперу, а в очах почало зявлятись занепокоєння 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше