Гуп.
Кулак султана з такою силою гепнув об стіл, що кришталеві склянки, що стояли на ньому, попадали.
— В сенсі — моя донька втекла?! — проревів він.
Радники налякано дивилися на розбиті уламки. Одне необережне слово — і вони закінчать значно гірше.
З усією повагою, тремтячи, один із них наблизився до султана. В руках він тримав чорний конверт із золотою печаткою.
Король узяв його. Його огорнув гіркий полиновий аромат із нотками лимону. Не було сумнівів — лист від принцеси.
Ззовні конверт виглядав цілком пристойно, але всередині — нашвидку надряпана записка, написана неакуратним жіночим почерком.
Султан усміхнувся. З усіх його дітей найбільше він любив саме Талісу — чорноволосу, невсидющу дівчинку з хлопчачими повадками.
Що вона знову вигадала? — подумав він і занурився в читання.
---
Дорогий батьку… (перекреслено)
Ах, та навіщо всі ці Формальності.
Я втекла. Не шукайте мене.
---
Король ошелешено дивився на листок. Його пальці стиснули край паперу, а в очах почало зявлятись занепокоєння
#6395 в Любовні романи
#1606 в Любовне фентезі
#817 в Молодіжна проза
#237 в Підліткова проза
Відредаговано: 20.09.2025