Подих осені

Вже повіяло прохолодою...

Вже повіяло прохолодою.
Ген у вирій летять лелеки
Вечір. Моцарт. Це все ж про легкість.
І з реальністю, і з погодою
Часом всупереч. Без іронії.
Варто вчитися грати з долею,
Із нав'язливих форм і ролей
Вириваючись. Крізь агонію
Сенсів, змістів, мотивів, якостей
Жити далі. Нехай іржавіє,
Наче листя каштанів, жалісне
Невимовне. Бо треба радості.
Треба легкості. Лиш облишивши
Все вороже і все стороннє,
Попри долі невідворотність
Душа все іще прагне вижити.

Валентина Дрегваль

Подобається

#5156 в Різне
#1234 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись