Подих осені

У темну воду забуття...

У темну воду забуття
Крізь тихий шелест падолисту
Піти. Подалі від життя,
Що незворотно тратить змісти,
Мов клен осінній жовтий лист.
От тільки ж чи настануть весни
Нові, прийдешні знов колись,
Щоб мріям втраченим воскреснуть?
Ніхто не відає. Шляхи
Давно в глевку сповиті втому
Туманним вельоном легким.
Сховався обрій в невідомість.

Валентина Дрегваль

Подобається

#5156 в Різне
#1234 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись