Подих осені

Блукаю в нетрях старого парку...

Блукаю в нетрях старого парку.
В прозорій тиші бринить печаль
Тонка осіння. Вже незабаром
Потоне обрій в рясних дощах.

Імла холодна затягне ранки
Розмиє обриси. Й золотий
Шар падолисту, що під ногами
Так м'яко стелиться й шурхотить,

Наллється вогкістю. Поки ж шелест
В якому мариться голос твій
Ледь чутний, ніби прощальний шепіт,
Іще заповнює все довкіл.

Подобається

#5153 в Різне
#1231 в Поезія

Відредаговано: 26.10.2024