Подих осені

Змагає сірість осінь золоту...

Змагає сірість осінь золоту
Розкішну й щедру. Хмари обважнілі
Висять так низько. Вітер на мосту.
І дальній берег ніби посивілий.
В імлі холодній обриси пливуть
В похмуру безвість. Шлях втрачає сенси.
Холодна і похмура каламуть
Забила подих і стискає серце.
Та раптом промінь вибився з-за хмар.
Сріблисте сяйво вкрило темні хвилі.
Прощальний усміх? Чи останній дар
Осіннього тепла душі безсилій?

Валентина Дрегваль

Подобається

#1901 в Різне
#454 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись