Подих осені

Осінь вбирається в злото кленове...

Осінь вбирається в злото кленове.
Стелить під ноги м'які килими
Листя опалого. Лагідно знову
Сонце всміхається, ніби зими
Зовсім не буде. В туманах ранкових
Марно чатують і холод, й сльота.
Вітер із вербами любу розмову
Знову заводить. І затишно так
Плещуться хвильки в замріяний берег
Вбраний у барви осінніх заграв.
Все мов застигло, вслухаючись в шерех
Кроків, ледь чутних між листя і трав.
Я б заблукала тут на віки вічні
В мріях осінніх і снах золотих,
В шелесті листя, в споминах ніжних,
У насолодах забутих простих...

Валентина Дрегваль

Подобається

#1901 в Різне
#454 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись