Подих осені

Вранішній туман

Прокинулась вранці, а місто поглинув туман.
Всі обриси звичні розтанули в білій імлі.
Лиш гуркіт проспекту, що голосно чутний з вікна,
Говорить про те, що триває життя на землі,
Що місто вже рухом невпинним шумить і гуде,
Що морок блідий не спроможний спинити життя,
Бо знову настав метушливий і клопітний день.
І марно ховатись в тумані оман забуття.
Є ранок осінній, що плечі раптово бере
В холодні обійми безжально. І крізь каламуть
Густу і вологу дивитися треба вперед.
Ось визирне сонце, й усі ці химери минуть.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1901 в Різне
#454 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись